…Не випадково понад тридцять років тому був створений у селі Троїцькому Будинок народної творчості. У ті 70-ті його директором був художник, майстер декоративного живопису Ростислав Палецький. Знав Будинок і важкі часи, занепад, а відроджуватися почав в останні два роки, – коли його директором стала Раїса Яківна Константинова. А завідувачка райвідділу культури Алла Леонідівна Артеменко мріє хоча б на півставки взяти ще дві «штатні одиниці», щоб навчати дітей малюванню і всіх бажаючих – вишиванню.
В тому, що в Троїцькому вміли і вміють вишивати, можна переконатися, ознайомившись із представленою в залах Будинку народної творчості експозицією. З «бабусиних скриньок» потрапили сюди рушники, стародавній вишитий одяг. Деяким експонатам сто і більше років. Вони дбайливо приведені в порядок Раїсою Яківною. Філігранні вишукані вишивки сучасних майстринь – Галини Іванівни Маренич, Раїси Федорівни Чернець.
У меморіальній кімнаті Р.М. Палецького – картини, портрет майстра, фотографії, що зафіксували миті його життя. У невеликому просторі сконцентровані час і особистість майстра. Пам'ять про нього в Троїцькому не обмежується меморіально-музейною залою. Тут його учні-художники Лариса Бабинець, Микола Притикін. Ірина Гудзуляк працює завучем у школі, але уміння і бажання малювати зберегла – для дитячої бібліотеки виконано нею панно «Чарівний світ казок».
Центром експозиції народної творчості в Будинку можна вважати маски з пап’є-маше Миколи Івановича Скалозуба. Персонажі класичних творів, духи, чорти... Технологія їхнього виготовлення досить складна і трудомістка, на одну маску витрачається близько місяця (тільки два тижні вона сохне). А Микола Іванович встигає ще вести творчий клуб «Едельвейс» при бібліотеці для дорослих.
Увагу в Будинку творчості безумовно приверне історико-етнографічна експозиція. Вона містить у собі предмети домашньої обстановки і побуту, кухонне начиння, одяг, рушники. У Троїцькому, історія якого починається із середини ХVІІІ століття, на щастя, збереглися свідчення матеріальної культури тих часів.
Дуже хочеться сказати про Троїцький Будинок народної творчості як про «теплий дім», де з любов'ю зібрані твори рук людських. Але в цьому воістину теплому, творчому Будинку вітер гуляє. Так, і цей осередок культури, як і багато в області, не опалюється. Звичайно, холод – не перешкода для проведення зимових та інших свят, але в будень перебувати тут довго практично неможливо. Не опалюються і сільські бібліотеки – дитяча, яка знаходиться при Будинку народної творчості, і для дорослих, розташована в окремому будинку. Електрокаміни хіба що не дають бібліотекарям – Олені Михайлівні Яценко і Людмилі Миколаївні Друзь – зовсім змерзнути.
Холодно в бібліотеках, але затишно (при тому, що приміщення явно потребує ремонту) і життя узимку не завмирає. Ось і при мені прийшли обміняти книги у Людмили Миколаївни постійні читачки Лариса Чалапко та Алла Колонтай. «Платний абонемент», який дозволяє брати додому найостанніші новинки, користується великою популярністю, тим більше, що плата скоріше символічна. За «новинками» доводиться їздити в районну бібліотеку. Поповнення ж фонду сільських бібліотек здійснюється за рахунок трьох-чотирьох посилок на рік, які надсилаються з обласного бібколектора. Як-то кажуть, «зовсім недавно і цього не було», але, все-таки, книг обмаль. Побільше хотілося б і найбільш популярних періодичних видань – журналів для дітей, «жіночих» журналів, методичних матеріалів для вчителів.
У Троїцькому довелось почути, що «культура в районі починається з Алли Леонідівни». Ось таку втішну і багато до чого зобов'язуючу думку про себе, свою роботу зуміла створити А. Л. Артеменко, хоча очолює районний відділ культури менше року. Її кредо – зацікавлене, небайдуже ставлення до своєї справи. Задумів і планів багато, а втілення їх у життя залежить як від розуміння і творчої активності «на місцях» – у районних і сільських установах культури, так і від фінансової підтримки з боку владних структур.
Що на сьогодні в активі? Для розгляду на сесії районної ради підготовлено програму розвитку культури в районі на 2005 – 2010 рр. Проведено оцінку стану установ культури. У штаті районного Палацу культури з'явилися художник і костюмер, якими Алла Леонідівна не нахвалиться (до речі, художник Олена Володимирівна Шлода – автор герба Любашівки). Регулярно в район на семінари приїздять працівники культури із сіл. Вони одержують не тільки методичну, але і морально-психологічну допомогу, просто спілкуються, нарешті. І, за відгуками, це дуже важливо – відчувати таку підтримку.
