ЩЕ РАЗ ПРО ОБЛІК
Лічильниками обліку споживаної електроенергії оснащено практично всі квартири та індивідуальні будинки, організації та установи. Цей звичний вже для кожного прилад постійно нагадує, що електроенергія, а, отже, і гроші, витікають разом із “забутим світлом” у ванній кімнаті, на кухні або ще де-небудь. Тому, ідучи з дому, ми звично клацаємо вимикачем, привчаючи до цього і наших дітей.
При цьому ми не часто згадуємо про те, що разом з електроенергією до нашого житла надходять вода, іноді і гаряча, природний газ, а взимку – тепло. Відбувається це, насамперед, тому, що відпускають нам ці ресурси за давно встановленими нормами. Наприклад, “норма” холодної води сьогодні становить 350 літрів на одну людину на добу. І неважливо, скажімо, що ви все літо провели на дачі, де, до речі, вистачало і п'яти відер криничної води на всю сім’ю, – але платити все одно доводиться.
Такий стан речей, швидше за все, вигідний постачальникам, але тільки не нам з вами.
По-іншому справа поставлена у так званих цивілізованих країнах. Там ніхто не одержить ні літра води, ні куба природного газу або іншого комунального продукту, якщо не забезпечений належний облік. І воду у наших сусідів по планеті Земля вночі не відключають, а гаряча подається цілий рік. А якщо раптом чогось не стало – постачальник послуг за це суворо відповідає.
Першим кроком по виходу з енергетичної кризи, яка вразила Захід три десятиліття тому, була широкомасштабна акція щодо встановлення приладів обліку ресурсів, що постачаються. І це, у поєднанні з розумними правилами, дало свої результати. Споживач одержав можливість оплачувати одержувані послуги відповідно до їхньої дійсної кількості і якості. А постачальник цих послуг – чітко орієнтуватися в обсягах ресурсів, що постачаються, а також можливих втратах, які у нас, при відсутності чіткого обліку, лягають на плечі споживача.
До речі, і ми йдемо тим же шляхом. Відповідно до програми поетапного оснащення існуючого житлового фонду засобами обліку і регулювання споживання води та теплової енергії у нашій області повинно бути встановлено 208,5 тисячі лічильників холодної води, 137,5 тисячі – гарячої і 1965 лічильників теплової енергії.
Програма вже діє майже дев'ять років. Але результати її не радують. За нашими даними всього встановлено 13,2, 58,4 і 26,6 відсотка засобів обліку холодної, гарячої води і тепла від передбачених цим документом.
У кількісному вираженні місто Одеса найменш оснащена приладами обліку споживаної холодної води. І це при її постійному дефіциті.
Щоправда, міська рада ухвалила кілька рішень щодо виправлення становища, яке склалося. Зокрема, надано пільгу щодо внесення до міського бюджету податку на землю для водо- і енергозабезпечуючих організацій на загальну суму понад мільйон гривень. Це дозволило у 2002 – 2004 роках встановлювати по 540 водолічильників на місяць. Зазначу, що абсолютно всі новозбудовані об'єкти повністю оснащуються всім комплектом приладів обліку.
А що робити людям, які живуть у давно збудованих будинках? Сподіватися, що вищезгадана програма все-таки буде виконана.
Тим же, хто має фінансові можливості, я порадив би самостійно встановлювати такі прилади. Тому що це вигідно. Як показали наші обстеження багатьох будинків, де встановлено водоміри, плата за спожиту воду у них скоротилася на 29, 47, 49 відсотків, у залежності від дбайливості мешканців.
Чи потрібні тут інші докази?
Значну економію коштів споживачів може дати і нове покоління приладів обліку теплової енергії. Основна їхня перевага у тому, що, при недотриманні відповідних параметрів, вони пропустять по мережі теплоносій, але не врахують “неякісне тепло”. Тобто у накладі залишитеся не ви, а постачальник теплоенергії. І це змусить його працювати ефективніше.
