Хто сказав «кукуріку»?
Чи не правда, знайома картина: улюблене чадо зачаровано дивиться по телевізору на фешенебельно-чарівне Новорічне Дійство десь у Кремлі або Маріїнському палаці. А ми гарячково міркуємо, куди б це чадо відвести хоча б заради простого подарункового кулька з апельсинкою, шоколадкою і парою-трійкою льодяників на паличці... І в підсумку змушені піднести йому подагричне човгання стомленого Діда Мороза і вимучену посмішку не дуже молодої Снігурки. Звичайно, важко “зробити цукерку”, та ще за тих часів, за яких живемо ми... ну, не зовсім вже чудових. От і залишається задовольнятися доступним. Але...
На противагу тому – яскрава й ефектна, дотепно придумана і майстерно поставлена музична вистава за участю цілої плеяди заслужених і популярних артистів. Де на честь Року Півня герої легенди про бременських музикантів у компанії із смішним генералом і ексцентричною принцесою миттю втягують до гри кілька сотень дітей віком від 5 до 15 років. До секунди вивірено темпоритм хореографічних номерів і циркових трюків. Розкішні костюми. Аранжування на високому професійному рівні. Гра світла і кольору буквально заворожує. А поняття “мішура, що набило оскому, не лише як новорічне, раптом знаходить справді нове, позитивне за змістом, значення.
Казка? Так, звичайно. Тільки не та, що приснилася і не “скачана” з інтернету. Навпаки: здійснена і матеріалізована на зовсім реальному і конкретному сценічному майданчику – у залі концертно-виставкового комплексу Одеського морвокзалу. Називається казка “Кукуріку-Ап!”. Протягом майже двох тижнів новорічних канікул подарована вона майже двадцятьом тисячам (!) дітлахів міста й області, у тому числі – з дитячих будинків, інтернатів, бідних сімей. Отже – можна? Отже, навіть за наших умов, коли проблеми – в усьому, все-таки здійсненно те, що називається “зробити дітям добре і гарно”?
Справді, ажніяк не рецензію я задумував. Адже “Ялинки" приходять і відходять, виявляючись, найчастіше, просто “черговим заходом”…Але якщо виходить, і “на ура!” виходить таке “Кукуріку…” – то, можливо, варто було б уважніше подивитися на тих, кому створення його – до снаги? І поцікавитися їхнім досвідом? Тим більше, що вже добрий десяток років на морвокзалі так чародіють-священнодіють. Власне, автору ідеї “Кукуріку…”, головному режисеру-постановнику вистави і художньому керівнику проекту, Заслуженому діячу мистецтв України Ганні Чорнобродській не звикати до створення свят.
Чверть століття тому, юною випускницею ГІТІСа, вона була серед тих, хто відправляв у незабутній політ у небо над Лужниками Олімпійського Ведмедика. Потім, через десяток років, вже Одеса звикала до того, що в центрі міста, як звичайне діло – безкоштовно для наших земляків, виступали Йосип Кобзон і Вахтанг Кікабідзе, ансамбль “На-на” і Театр пародій Олександра Пєскова. Тільки ось, не всі знали, що “хресною мамою” і тих сюрпризів теж була Чорнобродська.
Півсвіту скорила на своїх гастрольних маршрутах вистава одеського театру “Ришелье” “Таланти і полковники”, за участю народних артистів і народних улюбленців Семена Крупника і Людмили Сатосової. А “ракетою-носієм" тієї вистави, разом з драматургом Георгієм Голубенком та режисером Юлієм Гриншпуном (на жаль, нині покійним), була все та ж Ганна Семенівна. Та й на Першому Всесвітньому фестивалі сатири і гумору “Балаган” в Ізраїлі, учасником якого пощастило бути авторові цих рядків, виступ одеської делегації під художнім керівництвом А.С.Чорнобродської заслужено став справжньою окрасою програми. Отже, якщо для когось “Кукуріку…” стало одкровенням, то для творчої групи під керуванням Чорнобродської новорічна казка стала просто новим улюбленим дітищем. Та й група ця була зібрана за принципом близькості по духу і за законами антрепризи: сценарист Олександр Завеліон, не без участі якого створювалися добре відомі телепрограми “Городок”, головний сценограф – Заслужений художник України Юлій Гальперін; акторка ТЮГу і режисер у душі Юлія Пляшкова та її колега по театру Сергій Юрков; Заслужені артисти України Ольга Оганезова і Юрій Невгамонний з театру музкомедії, хореограф – Заслужений працівник культури України Юхим Коган, зі своїм ансамблем “Сузір'я”, музичний керівник програми – Костянтин Пенчковський…
“За законами антрепризи” – було сказано. Тоді учасниками антрепризи можна вважати і керівників фірми “Левада”, які взяли на себе і організацію харчування артистів під час репетицій і виступів, і комплектування обов'язкових солодких новорічних подарунків для дітей.
Отож, повертаючись до визначеної у рубриці “несподіванки” цих нотаток. Вже якщо власними силами одесити можуть і хочуть робити свята – і роблять їх “за найвищим розрядом”, то чому б не допомогти їм? Тобто, подумати про надання колективу Г.С. Чорнобродської статусу (регіонального, або муніципального, Південно-українського...) постійно діючого Творчого центру, – з усім, що звідси випливає? І – щоб не було ні найменших сумнівів щодо матеріального підґрунтя цієї пропозиції – підкреслюю: ідеться сугубо про організаційну й адміністративну підтримку. А вже фінансові питання, дасть Бог, можна буде розв’язати і на меценатсько-спонсорській основі. Добре, що не перевелися у нас поки ще і заможні цінителі талантів (хіба згадана “Левада” – не приклад тому?!).
А щодо канонічної рецензії на “Кукуріку…” – вже вибачайте. Зрештою, новорічні вистави для дітей були і будуть. От лише, побачивши, як це виглядає на морвокзалі, вже зовсім по-іншому сприймаєш вищезгаданих Діда Мороза та Снігурку…
