В облдержадміністрації розглядався хід виконання пункту 6 обласної програми «Регіональна ініціатива». Йшлося про реконструкцію водоочисної станції «Дністер», яка має допомогти вирішенню проблеми забезпечення питною водою міста Одеси та інших населених пунктів.
Від Одеського водопроводу живляться міста Іллічівськ, Южне, Теплодар, Білгород-Дністровський, а також три райони – Біляївський, Овідіопольський і Комінтернівський. Тут живе 56% населення області. Добова витрата в середньому становить 535 – 620 тисяч куб. м. Але, на жаль, ця величина складається не тільки з обсягів, витрачених користувачами на свої побутові і господарські потреби. Депутат Верховної Ради Ігор Рєзник наголосив на тому, що 50% води з трубопроводів припадає на витоки.
Технічний директор філії «Інфоксводоканал» Федір Кратофіл у своєму виступі заперечив, що так багато води в грунт виливатися не може. Загальні втрати за добу становлять, за даними його водопостачального підприємства, приблизно 200 тисяч куб. м на добу. Якби вся ця маса води виливалася в грунтові шари, Одеса давно перетворилася б на Венецію. Разом з тим він сказав, що звичайний (ніби із самого початку запроектований) рівень втрат води високий: він становить майже 30%. Куди ж діваються інші обсяги?
На жаль, до 14% втрат іде на несанкціонований відбір води. Попросту – крадіжку! З цього приводу відразу виникає запитання, хто ж головні фігуранти розкрадання? Як з'ясувалося, основні великі підприємства, які нелегально роблять приховані врізання в міський водопровід, у цілому відомі. Їх не так багато. Як сказав Ф. Кратофіл, з ними провадиться робота щодо припинення подібної незаконної діяльності, внаслідок чого втрати знизилися на 6%. Інші ж обсяги води беруть на свої городні потреби дрібні споживачі, яких дуже багато, і виявити їх без сприяння спеціальних органів практично неможливо.
Отже – тупикова ситуація? Чому ж тоді (якщо навіть не враховувати випадки порушень) споживачі платять за стовідсоткову подачу води, хоча одержують 70%? І якщо в грунт під асфальт виливається води не 50%, а 30% (а це теж чимало), то чи не є це причиною того, що до 13% житла в Одесі перебуває в аварійному стані?
У процесі розгляду пункту 6 виникло і питання про повноцінність фінансування програми інженерно-технічного перетворення водопостачальної системи з Дністра. Понад 30 млн гривень вкласти в роботи не вдається. У порівнянні з цим фактом заплановані 90 млн гривень стають просто нереальною сумою капіталовкладень. У зв'язку з цим, виникло запитання, чи варто займатися такою реконструкцією станції, яка хоча і підтримує її в експлуатаційному стані, але нічого принципово не змінює? Чи не краще побудувати нову станцію і впровадити сучасні технології, які дають високий економічний і енергозберігаючий ефект!
Адже якість водопостачання стосується і нашого здоров'я. У воді, яка надходить до нас із кранів, виявляються віруси і палички, здатні викликати кишково-шлункові захворювання. Лікарі Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області говорять, що воду з крана пити можна. Однак рекомендують попередньо її прокип'ятити.
