Проблеми для кожного з малих населених пунктів починаються з формування місцевого бюджету. Біда ж селищного голови в тому, що згідно з Законом «Про місцеве самоврядування», він відповідає за все господарство, а фінансової влади практично не має. Так, бюджет у смт Великодолинське, сформований 18 січня 2005 року, який дорівнює 1,8 млн гривень, аж ніяк не вичерпний. Ось голова Великодолинської селищної ради Олександр БАЗЕЛЯН і метикує, як весь сир всунути в один вареник.
– На щастя, наш бюджет може бути трохи збільшений, – говорить він. – Це відбудеться за рахунок того, що надійно запущено в роботу десяток підприємств. Не вдалося ввести в дію тільки цегельний завод тому, що в кар'єрі скінчилася глина. Крім того, здаються в оренду виробничі площі і родючі землі, працює аукціон. Одержувані від цього гроші спрямовуються на селищне будівництво, на здійснення загальної давньої мрії дати дорогам тверде покриття, на житлово-комунальні потреби.
Недавно з'явилася ще одна – «позаштатна» проблема, пов'язана з підтопленням частини селища підземними водами. Після того, як до 90% будинків виявилися газифікованими, обсяги користування водою зросли. Тутешній же грунт не встигає вбирати все, що виливається з дірявих труб каналізаційної системи. Нині капітальні вкладення в ремонт очікуються і з державного бюджету, і з обласного – 200 тисяч гривень. Ці кошти відразу будуть спрямовані на спорудження дренажів для осушення. Тільки от чи надійдуть вони вчасно і в достатній кількості – запитання.
– Не можу погодитися з тим, що залишається старий стереотип формування бюджету «згори». Адже це економічна істина, що він має складатися не в столиці, а тут, на місцях, – говорить О. Базелян. – Адже тільки в тому випадку, якщо кожне мале місто одержить можливість створювати свій достатній для розвитку бюджет, воно зможе давати прибуток для свого життєзабезпечення і, звичайно, відрахування в державну скарбницю. Людям від цього погано не стане. Постраждають тільки чиновники.
Критична думка керівника торкнулася також існування такої структурної одиниці, якою є скарбниця. Безперечно, що вона своєю роботою вносить багато позитивних моментів у вирішення фінансових питань. Але досить і нісенітниці. Наприклад, ця проміжна ланка між сільрадою і банком не сприяє оперативності. До скарбниці потрібно готувати багато паперів і пред'являти чимало свіжих документів. Щоб зробити платежі, сільський бухгалтер змушений на дорогу і на виконання бюрократичних ритуалів у коридорах і кабінетах витрачати по 2-3 дні. Це час, відірваний від роботи в селищі. Дивує і законодавча база, яка часто припускає появу великого блоку поточних додаткових рішень. Селяни гірко сміються, що для купівлі олівців у канцелярію потрібно влаштовувати тендер і запитують, чи не час на хвилі нинішніх змін оголосити війну паперовій тяганині?
Свій відбиток на справи у Великодолинському накладає і специфіка тутешньої зайнятості. Оскільки бюджетні кошти не дозволяють задовольнити всі соціально-культурні запити людей, вони шукають приробітку на стороні. У Великодолинському приїжджі, які купили землю та осіли тут, утворили мікропоселення, яке називається садовою ділянкою. Там мешкає близько 5 тисяч чоловік. Багато хто з них місцем докладання своїх сил обрали контейнери і прилавки 7-го кілометра. Одержуючи там зарплату в конверті, вони, зрозуміло, не платять прибуткові податки. Таким чином, місцевий бюджет втрачає значну частку поповнень. А «садівники» – прямі споживачі соціальних благ селища, створюваних на бюджетні гроші, тільки висувають претензії до місцевої влади, але в утворенні місцевої скарбниці брати участь не бажають. На цьому прикладі, як у дзеркалі, можна побачити аналогічну проблему, притаманну багатьом регіонам країни.
– І все-таки ми знаходимо можливості втілювати в життя соціальні програми допомоги ветеранам і нашим малозабезпеченим громадянам, – не без гордості повідомляє голова. – Кому не вдається допомогти грошима, тим виконуємо потрібні домашні роботи. Як то кажуть, своїх – не забуваємо.
Овідіопольський район
