Дозріла земля розсипається в долонях…
- Зовсім недовго заждалася годувальниця, - говорять досвідчені агрономи Татарбунарського району, перетираючи грудочки між пальцями. - Але сіяти саме час! Зараз і глибина загортання чудова, і розподіл насіння найліпший.
Сівбу ярих тут намітили завершити протягом десяти днів. Багато сільгосппідприємств різних форм власності, серед яких “Буджак”, “Промагро” (на знімку 1), “Зоря”, “Україна”, “Південь-Агротек”, “Борисівка”, “Борисівський”, “Випаж”, “Чорноморська перлина” та інші вийшли в поле ще на минулому тижні. Тоді сніг по ярах і лісопосадках іще не розтав, але сонце уже встигло зігріти грунт. Та й вітер, миттєво підсушуючи підготовлене поле, змушує поспішати хліборобів.
Проблеми в багатьох під час теперішньої сівби спільні. Іван Георгійович Веліков, перший заступник голови Татарбунарської райдержадміністрації, говорить про забезпеченість району насінням ярих на рівні 81%. Причому ранні зернові заготовлені цілком. Їхня кондиційність становить принаймні 90%. Загалом же належить посіяти близько 50 тисяч гектарів ярових, грунт на кінець тижня був підготовлений на площі 15 тисяч га.
Стан 60% озимини фахівці-аграрії оцінюють як добрий, решти - задовільно. Усієї площі під озимими культурами в районі зайнято 35 тисяч гектарів. Приблизно на 25-28 тисячах ослаблені за зиму рослини потрібно підживити. Сьогодні ж є близько 2,5 тисячі тонн добрив при потребі 3,5- 4 тисячі.
Головна проблема - напружена ситуація щодо пільгового пального. Наприкінці минулого тижня Головне управління сільського господарства та продовольства повідомило про видання... 28 тонн із 558 тонн, визначених для району на березень. Про 262 тонни, що призначені на лютий, історія вже умовчує. Аналогічна ситуація і в інших південних районах області. При цьому в господарствах виникають певні складності і з оформленням кредитів. Керівництво та господарники району, немов змовившись, називають, як єдиний, “Промінвестбанк”, готовий до співпраці з аграріями під 17%.
Кожне господарство, оцінюючи ситуацію по-своєму, намагається знайти оптимальні шляхи вирішення проблем. Взагалі не надто сподіваючись на державну допомогу. При цьому, як правило, виграють ті, хто вчасно “підстелив соломку”. Як, наприклад, керівник невеликого СТОВ “Буджак”, у якому близько тисячі гектарів оранки.
Голова правління Григорій Пилипович Василенко (на знімку 2) абсолютно спокійний:
- Кредитами ми не користуємося, самі всі питання вирішуємо. Пальне на весь 2005 рік і на першу половину наступного 2006-го заздалегідь заготовили. Цілком забезпечені насінням, протруйниками та гербіцидами. Уся техніка до сівби підготовлена. Боронування зроблено на площі 200 га. Зараз (16-17 березня) розпочали сівбу гороху та ячменю. До суботи (20 березня) встигнемо відсіятися. Наша озимина, усі 100%, у чудовому стані, але ми й далі підживлюємо її карбамідом. Даємо добрив стільки, скільки вимагають технології.
З пайовиками в господарстві, а їх 230 чоловік, розрахувалися цілком, виділивши по 1,5 тонни озимої пшениці на кожен пай по 3,7 гектара. Четвертий рік поспіль у “Буджаку” виплачують гроші і на майновий пай розміром до 10%. Рентабельність господарства за минулий рік склала 90%. “А могла бути понад 120%”, - уточнює Григорій Пилипович. Про заборгованість за зарплатою або податками не йдеться. Торік закупили нову техніку з заводу: комбайн “Нива”, трактор “Т-150”, автомобіль “Газ-53”, два нові суцільні культиватори, дві сівалки, дві дискові борони. Для керівника - одну з останніх моделей “Жигулів”.
Інше господарство - СТОВ “Борисівка” – розташоване південніше, на протилежному березі озера Сасик. Про підприємницьке завзяття та досвідченість його керівника Мирона Івановича Чакира (на знімку 3) ходять легенди. “Борисівка” кілька років поспіль займає лідерські позиції за врожайністю ранніх зернових і зернобобових. Тут 1245 гектарів орної землі. З цих площ на 300 га Мирон Чакир сіє ярий ячмінь сорту “Вакула” і “Південний”. Ще 250 га відвів під ріпак, як чудовий попередник для озимої пшениці. Протягом тижня тут також планують відсіятися. Вступаючи в бесіду про труднощі сьогодення, Чакир ділиться думками, не раз і не два прокрученими в голові:
- Пальне для весняних робіт купуємо, де можливо. Сьогодні це 2 грн 62, а то й 2 грн 70 копійок за літр. Що буде завтра, подивимося. Але всі говорять про можливе підвищення цін на дизельне пальне приблизно на 20-30 копійок. Але зарадити нічим, люди чекають орендної плати, працювати треба.
Трішки подумавши, Мирон Іванович починає загинати пальці:
- Поміркуєте самі, сьогодні тільки гербіциди залишилися в колишній ціні. Все решта, починаючи від ПММ, запчастин, міндобрив подорожчало в півтора-два рази. Ось чому, відповідаючи на запитання першого заступника губернатора Арсенія Петровича Яценюка, задане ним на останній обласній селекторній нараді про ціну по одному гектару, можу майже точно відповісти: менше, ніж 700 гривень, вона цього року не буде!
