Здалися обоє

Білі: Kph4, C:a1, f7, пішаки: g3, h5 (5 фігур).

Чорні: Kph7, Cc8, пішаки: g7, h6.

У позиції, показаній на діаграмі, черга ходу за чорними. Вони зіграли 1... g5+ - довгим ходом пішака. Білі відразу здалися. Але й партнер, що грав чорними, теж простягнув суперникові руку, сказавши: “Здаюся!”

У чому ж справа? Ну, з граючим білими все зрозуміло – він побачив “мат” своєму королеві “нахабним” пішаком. А от чому здався його суперник, як ви гадаєте?

Свої відповіді надсилайте до редакції.

На шахівниці та навколо неї

1-й приз – складачу-“початківцю”

Якось на конкурс складання триходових задач, що провадився в Молдові, я (Віктор Мельниченко – ред.) відправив триходівку не за власним прізвищем, а за журналістським псевдонімом – “В. Крутояр”. Справа в тому, що суддею конкурсу був найстарший майстер шахової композиції москвич Олександр Гуляєв, який уже понад 20 років виступав під іншим прізвищем – Олександр Грін. Знаючи його схильність завжди чіплятися до змісту та конструкції задач, зокрема, відомих проблемістів, і з метою розіграти Олександра Павловича, я й “сховався” за псевдонімом.

Одержавши підсумки конкурсу, побачив свою задачу, відзначену першим призом. У коментарях суддя О. Грін написав: “...задача з незвичайним задумом. Такого ще не було. Це великий успіх молодого, початкуючого складача”.

Пізніше при одній із наших зустрічей Олександр Павлович казав: “Знав би, що це ти, ніколи не дав би тобі перший приз”.

Його “помилку” виправив частий співавтор О. Гріна – міжнародний гросмейстер із шахової композиції Андрій Лобусов. Будучи одним із трьох суддів “Альбому ФНДЕ” (збірник найкращих із кращих композицій за трирічний період), він присудив цій триходівці лише два бали з можливих чотирьох. І лише “щедрість” двох інших – закордонних суддів дозволила композиції перебороти восьмибальну межу та бути відібраною до “Альбома”.