Довідка "ОВ":
Віктор Петренко - заслужений майстер спорту з фігурного катання. Народився 27 червня 1969 року в Одесі. Освіта - вища. Багаторазовий переможець і призер чемпіонатів СРСР. Триразовий чемпіон Європи. Чемпіон світу (1991 рік). Бронзовий призер Олімпійських ігор (1988 рік). Олімпійський чемпіон (1992 рік). Одружений, має дочку Вікторію.
Віктор Петренко - перший український фігурист, який виборов золоту медаль на Олімпійських іграх в Альбервіллі у 1992 році. Після його феєричної перемоги багато хто довідався, що є на планеті нова незалежна країна Україна, а Віктор - її громадянин. Петренко довів усім, що він професіонал, але, на жаль, під час страшної економічної руїни у рідному місті йому ніде було нормально тренуватися і гідно заробляти. Він, як і багато інших спортсменів, вирішив залишити країну і оселився в США у місті Сімсбері (штат Коннектікут).
Його прихід у фігурне катання дещо нелогічний. Лікарі порекомендували батькам загартувати хлопчика, який страждав на часті застуди, відвівши його на каток. В середині 70-х в Одесі відкрилася школа фігурного катання, і Петренко став одним з перших її вихованців. Особлива пластика, яка відрізняла хлопчика, одразу привернула увагу відомого і досвідченого тренера Галину Змієвську. Тренерський талант Змієвської згодом дав світові двох олімпійських чемпіонів з України - Віктора Петренка та Оксану Баюл, яка перемогла в Олімпійському Ліллехаммері у 1994-му. Цікаво, як Віктор потім згадував його спільну з Баюл поїздку до США:
"Після Олімпіади в Ліллехаммері, коли ми тільки прилетіли у Бориспіль, замість квитків до Одеси нам вручили запрошення поїхати до Штатів. "Яка Америка? Я додому хочу, мене там рідні чекають, кохана, - намагався відмовитися я. - А в Штати поїду - у мене контракт на виступи в шоу "Champions on Ice", але це буде трохи пізніше". Ні, шановний, відповідають, ти поїдеш зараз, тому що про це домовилися Президенти України та Сполучених Штатів. Виявилося, що Білл Клінтон попросив Леоніда Кравчука під час майбутнього візиту до США з бізнесменами включити до складу делегації і нас з Оксаною. Цікавою виявилася зустріч з двома Президентами у Білому домі. Як водиться, програма була розписана до дрібниць. Ми очікували початку аудієнції у приміщенні, яке примикає до Овального кабінету. За сценарієм першою повинна була увійти Оксана. Але коли відчинилися двері, і ми побачили яскраво освітлений софітами кабінет, недавня героїня Олімпіади запанікувала. Ще трохи, і ми б зірвали протокольний захід. Тоді я порушив процедуру і увійшов першим. Назустріч мені одразу кинувся Клінтон: спортивний, підтягнутий, з широкою посмішкою - уособлення американського успіху. Ми привіталися, а потім невимушено поспілкувалися. Цьому візиту надавали великого значення. Ми їздили по країні, зустрічалися з бізнесменами, представниками діаспори. Там знову мені довелося викликати вогонь на себе, оскільки в Оксанки з українською мовою були проблеми. Та й у мене, чесно кажучи, не дуже - яка там "мова" була в Одесі за радянських часів..."
Після переїзду до США Віктор активно зайнявся благодійною діяльністю, при цьому, не забуваючи про Україну та рідну Одесу. Кошти, зібрані від влаштованих ним льодових шоу, дозволили відремонтувати в обласній лікарні відділення для новонароджених з фізичними вадами, оснастити його сучасним медичним обладнанням. "Моє місто дало мені все, щоб я опинився на вершині успіху, - говорив Віктор. - Зараз у мене є можливість допомогти іншим, і я з радістю це роблю".
Після одного з недавніх приїздів до України Віктор Петренко розповів про своє життя в США:
"Для мене період адаптації пройшов порівняно легко. Я не раз бував в Америці, багато що вже знав. Тим більше приїхав не підкоряти Америку, не завойовувати її, у мене була професія, мене знали і чекали моїх виступів. Я з головою занурився в роботу. Складніше виявилося дружині Ніні. Господарство вона вела практично сама, облаштованістю будинку теж займалася під час моєї відсутності. У нових обставинах, при незнанні мови, їй довелося складнувато. А зараз коло нашого спілкування знову російське. Більшість фігуристів, які живуть у США, - це зірки саме російської школи катання. З ким спілкувався у Союзі, зараз усі у Штатах. Враження таке, що я взагалі нікуди не виїздив...
Якщо говорити сучасною мовою, то весь маркетинг професійного фігурного катання зосереджений саме в Америці. Там неймовірна кількість льодових баз. Часом під одним дахом розташовується по два-три льодових поля. Всі провідні тренери і спортсмени світу працюють у США. Відповідно, великий продюсерский і глядацький інтерес. Цим і було продиктоване рішення про переїзд, хоча ми залишаємося громадянами України і живемо за тими ж принципами, що і вдома. Єдине - у нас випадає більше вихідних днів у зв'язку з державними святами. Ми їх відзначаємо і за нашим, і за американським календарем. Наприклад, День Незалежності України, США, або День Конституції...
У США я брав участь у телевізійних проектах екранізації дитячої класики "Красуні і Чудовиська", "Лускунчика", "Чарівника смарагдового міста", у яких грав заголовні ролі. Це чудове поєднання мультиплікації і льодової вистави. Я, на жаль, не вмію так дотепно і весело розповідати, як це роблять мої відомі земляки Жванецький і Карцев. Але мій одеський ген гумору знаходить своє вираження у виступах. Мої номери в основному пародійні, а образ, створюваний на льоду, - веселий, відчайдушний хлопець...
Моїм тренером як і раніше - Галина Змієвська, до речі, вона ще і моя теща. Я не соромлюся зізнатися, що є продуктом колективної роботи гарної команди однодумців..."
