Просто в центрі Львова, за п’ятдесят метрів від величного пам’ятника Тарасові Шевченку, маніжно висідає на стільці бравий вояк Швейк. У його лівиці пивний кухоль, а в правиці – незмінна люлька. Він знову з’явився при вході до “Віденської кав’ярні” майже через 90 років після свого першого відвідування міста. Для багатьох читачів буде несподіванкою дізнатися, що це єдине у світі зображення літературного героя чеського письменника Ярослава Гашека.

З волі автора доля простецьки-наївного й водночас метикуватого вояка насичена всілякими колізіями та пригодами. Так було вже в найпершій гуморесці “похід Швейка проти Італії”, опублікованій у празькому журналі “Карикатури” в травні 1911 року. А ще за рік цикл оповідань про “ідіота у військовій частині” став основою збірки Гашека “Бравий вояк Швейк та інші дивовижні пригоди”, що зробило молодого сатирика доволі відомим.

Відтоді письменник уже не розлучався зі своїм улюбленим персонажем, біографія якого тісно перепліталася з життєвим шляхом творця і стала невід’ємною від нього. Тому цілком зрозумілим видавався, наприклад, підпис Гашека під деякими листами з фронту “Швейк”.

Загалом служба в армії Ярославу Гашеку була чужою, і він дошкульно кепкував з неї у своїх творах. Найопукліше це виражено в романі, ціла назва якого “Походеньки бравого вояка Швейка в часи світової війни”. Показана в ньому доведена до абсурду солдатська сумлінність бумерангом б’є по тих, хто вимагає сліпої покори, і “офіційно визнаний ідіот” по суті справи самотужки розбиває лобом військово-бюрократичну машину.

Коли в лютому 1915 року Ярослава Гашека призвали до війська, він заявив друзям про бажання щонайскоріше перейти до росіян через лінію фронту з піднятими руками. Його нетривалий солдатський період проходить у Галичині – складовій частині тодішньої Австро-Угорської імперії. У Львові він побував двічі – дорогою на передову та після визволення з... австрійського полону. Втрапив він туди через те, що перевдягся в тепліший однострій російського вояка, що втік із ешелону військовополонених, і був завважений своїми за російського шпигуна.

Події тієї пори розвивалися так, що Гашеку практично не випадало вдаватися до вигадки. Все, що діялося з ним і довкола нього, дозволяло без гіпербол викривати вади та виразки розхитаної імперії Габсбургів, виставляти на читацький суд цілий паноптикум аристократичних виродків, тупоголових солдафонів, продажних політиканів.

Документально підтверджено, що Гашек служив ординарцем 11-ї маршової роти в 91-му піхотному полку, як і Швейк, що майор Венцель, поручник Лукаш, капітани Сагнер і Адамичек, кадет Біглер, фельдфебель Ванек і багато інших героїв роману – реальні прототипи, а не вигадані зібрані образи.

У “Походеньках бравого вояка Швейка” згадується чимало населених пунктів Галичини. Хоча Ярослав Гашек користувався австрійською географічною картою і тому вживав німецьких назв, вони зрозумілі будь-кому з місцевих мешканців: Лемберг – Львів, Золтанец – Жовтанці тощо. Більше того – письменник так докладно розповідав про вокзали, церкви, школи, маєтки, де розташовувалися штаби або де замешкували солдати, що й зараз можна непомильно пройти всім маршрутом, виконаним Гашеком – Швейком у Галичині 1915 року.

До речі, своїм нещодавнім відродженням “Віденська кав’ярня” також завдячує саме Ярославу Гашеку, який був дуже охочий до пива та міцніших напоїв, закономірно наділивши такими пристрастями і Йозефа Швейка. Майже дев’ять десятиліть тому, коли у Львові бував Гашек і герой його роману, у старовинному будинку був питний заклад із такою ж назвою. Потім тут багато років розташовувалися всілякі установи, поки все не повернулося на круги своя.

Сімсоткілограмовий бронзовий Швейк, що зустрічає тепер відвідувачів при вході до кав’ярні, унікальний і привабливий для мешканців і гостей міста. Як відомо, роман про цього бравого вояка – найпопулярніший у світі твір чеського письменника. Тому туристи з його батьківщини бувають у Львові особливо часто. Приїздив сюди і онук Ярослава Гашека Рихард Гашек, колишній офіцер Чехословацької народної армії. Ось уже багато років він марно клопочеться про встановлення пам’ятника в Празі, і не приховує образи на те, що ні буржуазна, ні комуністична, ні теперішня демократична влада не спромоглися увічнити пам’ять великого чеського письменника ХХ століття.

Смерть не дала Ярославу Гашеку завершити найчитаніший роман про першу світову війну. Оповідь про Швейка уривається на розмові вояка зі своїми командирами в Жовтанцях, що поблизу Львова.

Ярослав Гашек 3 січня 1923 року лежачи підписав свій заповіт, сказав: “Швейк тяжко помирає” і назавжди повернувся до стіни...