Красноокнянські джерела життя

В історичному літописі Красноокнянського району заснування поселення Окни віднесено на кінець ХVIII століття. Ця назва походить від молдавського “окни”, що означає джерело, струмок, що не замерзає взимку. Перші поселенці (35 сімей) в Окнах були із Подільської губернії. Вони втекли від кріпацтва і зупинилися на березі річки Ягорлик. Згодом село ввійшло до Ананьївського повіту і називалось “молдавським” за кількістю представників цієї національності. Через два роки мешканців збільшилось до 300 і додалось українців та поляків. До Одеси та Молдавії вони добирались поштовою дорогою. Одна із станцій була розташована поблизу нинішнього села Олександрівка і називалась “Ямська пошта”. Згадка про неї збереглась тому, що тут зупинявся О.С. Пушкін, коли їхав на заслання в Кишинів.

Глинобитні будинки, вкриті очеретом, соломою, черепицею, - такий “пейзаж” Окон ХІХ століття. Щоправда, були п’ять двоповерхівок в центрі села. Це помешкання заможних купецьких сімей. До речі, в одному з таких будинків народився відомий співак Йосип Кобзон. Коли йому було 1,5 року, родина виїхала з Окон.

За часів радянської влади до назви села додався прикметник. З них пір населений пункт стали йменувати Красні Окни. Район утворився у 1923 році. Зазнав реорганізації – з 1954 по 1967 входив до Котовського району. А потім знову був відновлений як адміністративна одиниця. З 1991 року набуває статусу прикордонного району, протяжність державного кордону – 122 кілометри.

* * *

Красноокнянський район розташований на північному заході Одеської області і охоплює територію 101287 гектарів. Тут розташовано 54 села і селище міського типу – Красні Окни, які підпорядковані 14 сільським і одній селищній радам. Населення району – 22,9 тис. чоловік. Національний склад: 77% - українці, 11% - росіяни, 10% - молдавани і 2% складають представники інших національностей.

Красноокнянський район виховав трьох Героїв Радянського Союзу і чотирьох Героїв Соціалістичної Праці. На всю Україну відоме ім’я колишнього голови колгоспу Марії Дмитрівни Шолар – двічі Героя Соціалістичної Праці.

Выпуск: 

Схожі статті