Тривожний дзвінок пролунав цими днями в редакції газети. Схвильована подією, яку їй довелося спостерігати, жінка ледве добирала слова, щоб передати пережите. А сталося ось що. На молодого хлопця, який виконував спортивний біг у парку імені Шевченка, напав величезний пес. Зазначимо одразу: це була не безрідна дворняга, а хазяйський пес «шляхетної крові», якого вигулювали у місцях відпочинку городян (безперечно, не призначених для вигулу домашніх тварин), до того ж – без обов'язкових для таких випадків повідка і намордника. Справа закінчилася викликом «швидкої допомоги» і подальшою госпіталізацією потерпілого.
На жаль, подібні випадки – не рідкість у міському житті. Ще в пам'яті жахлива подія, коли від люті ротвейлера постраждала пара, яка не подумавши, дала притулок у своїй квартирі загубленому кимось псові. Господиня загинула одразу, другий потерпілий помер через два тижні.
Повідомлення про наслідки нападів собак, вихованих у домашніх умовах, не така вже й рідкість у газетній практиці. Для англійців і французів, наприклад, кілька таких драматичних випадків виявилися достатнім приводом для того, щоб заборонити утримання вдома собак бійцівських порід, таких, як пітбулі, бультер'єри, або ті ж ротвейлери. У нас же, як у відомій приказці: доки лихо не спіткає, жінка Бога не згадає. І гасають поруч з дитячими садками, ігровими майданчиками (а то і по їхній території), школами, стадіонами, по аллейках парків та скверів не завжди дружелюбно налаштовані до людей брати наші менші. Господарі, як правило, поруч, але не завжди встигають належним чином проконтролювати ситуацію. Але ж часом досить голосного гавкоту або гарчання, щоб перелякати дитину і зробити її заїкою на все життя.
Кажуть, все залежить від вміння виховувати собаку і підкоряти його своїй волі.
Не зовсім вірно, виправляють учені-кінологи. Породи формувалися протягом століть, і певні задатки закладені генетично, зокрема і ті, що стали вже класичними: відданість вівчарки або боксера, турботливість коллі, здатність до самопожертви ньюфаундленда, як і задерикуватість, а за певних умов – злостивість бультер'єра.
Почуваєшся некомфортно, коли бачиш такого пса, який гуляє без намордника і повідка. Одного разу не стрималася, зробила зауваження, тим більше – поруч був дитячий ігровий майданчик. Нагадала і про правила утримування тварин, які забороняють вигул домашніх собак у такому ось відв'язаному вигляді. Молодий хлопець вислухав і процідив крізь зуби: «Не бійтеся, він вихований, не вкусить». Але пса, який поруч біг, так і не взяв на повідок, а мами спішно загородили собою дітей – про всяк випадок. І правильно зробили, тому що в наступну мить «вихований» пес з гарчанням вищирив зуби на двірника, який збирав поламані гілки. Добре, що той не з полохливих, та й мітла в руках – хоч якийсь, а все-таки захист.
Але мені доводилося бачити в обласній дитячій лікарні зашиті хірургами рани на нозі у хлопчика, покусаного саме бультер'єром. Видовище не для тих, у кого слабкі нерви. «Щастя, якщо нормально ходитиме», коментував лікар.
Як часто доводиться виїздити «швидкій допомозі» на виклики, пов'язані з нападом собак? На це запитання ми попросили відповісти завідувача оперативного відділу Одеської міської станції швидкої медичної допомоги, лікаря вищої категорії Василя Чеглатонева.
– Як мінімум, на рік реєструємо до 12-15, а то і більше таких викликів. Недавній випадок шокував навіть бувалих лікарів «швидкої». Сусідський ротвейлер напав на півторарічну дівчинку. Привезли потерпілу до обласної дитячої лікарні, де довелося зашивати скальповану рану голови. На щастя, все закінчилося благополучно, дитину вже виписали з лікарні. Хоча, яке вже тут благополуччя: такий стрес дитина пережила, не кажучи вже про біль! Чому собака накинувся на дівчинку, пояснити господарі не можуть. Хоча, з мого погляду, вся справа саме в господарях, які не вміють належним чином утримувати і виховувати домашніх тварин. Проблема саме в цьому – у низькому рівні відповідальності за те, кого приручили, а отже – і в низькому рівні культури, у нехтуванні тим, як позначається непередбачуваність поводження того або іншого пса на самопочутті людей.
Добре розумію і поважаю почуття людей, які люблять тварин, турбуються про захист бездомних кішок і собак. Але коли бачу потерпілих від їхніх нападів людей (до речі, за нашою статистикою на домашніх вихованців припадає більше таких випадків, ніж на безрідних дворняг), думаю про одне: надто ліберальне у нас законодавство про відповідальність господарів за своїх улюбленців. На першому місці повинна бути турбота про безпеку людей, а отже – жорсткіші вимоги до утримання собак, починаючи від своєчасного взяття їх на облік у ветеринарних службах, обов'язковому контролі за щепленнями у належний термін і закінчуючи суворими санкціями у випадках порушення встановлених правил, а вже тим більше – зафіксованих нападів на оточуючих, навіть якщо вони не призвели до важких наслідків. Пес, який без причини напав на людину один раз, стає небезпечним, причому, найчастіше і для своїх господарів теж. Були у нас випадки, що підтверджують це.
Така думка лікаря. Важко з ним не погодитися. Як і з думкою, висловленою досвідченими кінологами: перш ніж завести собаку певної породи, потрібно себе підготувати до її виховання, довідатися про неї якнайбільше, порадитися з фахівцями, побувати у ветеринарів на консультації, перейнятися почуттям відповідальності. І усвідомити: поводження і доля твого майбутнього улюбленця величезною мірою залежать від того, наскільки ти сам є законослухняним громадянином, який поважає права людей, які тебе оточують.
