– Пробачте, ви не підкажете, де у Саврані можна придбати окуляри? – Звернулась до мене жіночка похилого віку.
– Чому ж не скажу?
Вказавши дорогу, вирішила й сама завітати до магазину-майстерні, послугами якого користуються багато мешканців району.
В маленькому, малопримітному приміщенні примостився цей магазинчик. Спочатку це була державна установа, яку відкрили на прохання мешканців району. Років 15 люди користувались його послугами. А потім через безгрошів’я – закрили. Скільки було тоді скарг! Адже людині, щоб придбати окуляри, полагодити оправу чи поміняли лінзи треба було їхати до обласного центру, або куди-інде.
Працівниця магазину “Оптика” Галина Довбня, яка на той час залишилась без роботи, зваживши на потреби людей, вирішила ризикнути. Так Галина Василівна стала підприємцем. Нині магазин-майстерня “Оптика” – її власність і її місце роботи. Вона допомагає клієнтам підібрати необхідні окуляри, приймає замовлення, якщо на даний момент потрібного товару немає. Надає ряд інших послуг. “Я просто роблю справу, яка потрібна людям”, – говорить Галина Василівна. – І тим, що її “Оптика” відчутного доходу не дає, теж особливо не переймається.
“Ви знаєте, скільки разів на день я чую “спасибі”? – Говорить Г.В. Довбня. – Іноді й порахувати важко. І я цьому рада. Бо, як каже моя сестра, “спасибі” теж треба вміти заробити.
Слухала, я Галину Василівну й думала, якби всі так вважали, то були б на селах і перукарні, і лазні, і майстерні по ремонту побутової техніки, та багато всього іншого, що не дає особливих прибутків, але конче необхідне людям.
