12 липня в редакції газети «Чорноморські новини» відбулася прес-конференція голови Одеської обласної організації Народного Руху України Геннадія Щипківського. Провідна тема цього зібрання, в якому взяли участь журналісти та активісти Руху, – висвітлення рішення Центрального проводу Народного Руху України щодо консолідації національно-демократичних сил напередодні розгортання передвиборної кампанії.
Подаємо нотатки нашого спеціального кореспондента з цього зібрання.
Політична гострота та актуальність цієї прес-конференції зумовлювалися вже хоча б тим, що вона була відлунням подій, які за кілька днів до того відбувалися в Києві. Йдеться, передусім, про Перший з’їзд політичної партії “Народний Союз “Наша Україна”, яка, як відомо, формувалася на хвилі Помаранчевої революції, і, здебільшого, з тих сил, що становили основу виборчого блоку Ющенка “Наша Україна”. Особливість з’їзду полягає в тому, що він став повноправною політичною презентацією провідної сили, яка має взяти на себе консолідацію того патріотичного загалу української нації, що визначатиме курс, характер та ідеологію нашої держави на значну історичну перспективу.
Розуміючи, що напередодні парламентських виборів та виборів до місцевих рад палітра політичних сил пропрезидентської коаліції неминуче зазнаватиме змін (оскільки дехто із вчорашніх соратників по Майдану сьогодні має намір іти на вибори самотужки, відступаючи від “лінії Ющенка – Тимошенко” поближче до центру, або й переходячи в явну чи до часу замасковану опозицію), Віктор Ющенко, який виступав на з’їзді, голова Народного Союзу Роман Безсмертний, інші чільні партійці виклали своє бачення ситуації у “Зверненні І з’їзду політичної партії “Народний Союз “Наша Україна” до політичних союзників”, не називаючи їх поіменно, і навіть політично не окреслюючи, а наголошуючи лише на концептуальних принципах діяльності.
“Дорогі друзі, – мовиться в цьому документі, – “Народний Союз “Наша Україна” звертається до політичних партнерів і соратників, які разом, пліч-о-пліч, стояли на зимовому Майдані 2004 року, виборюючи свободу й права громадянина в Україні, демократичне майбутнє для її народу, захищаючи людську честь і гідність від зазіхань злочинної та корумпованої влади. Утвердження і поглиблення демократичних перетворень, поштовхом до яких стала Помаранчева революція, потребують подальших спільних дій, сильної команди, яка вміє і може перемагати. Ефективність нової влади гальмується старими механізмами, зокрема, і представницькою владою на всіх рівнях, яка не відображає сучасних політичних реалій”.
Далі в зверненні мовиться, що пріоритетним завданням Народний Союз вважає формування нового складу представницьких органів, від парламенту до села, що відповідали б суспільним настроям виборців, і що він прагне, аби коаліція, “яка історично склалася під час Помаранчевої революції, не лише збереглася, а й відкрила шлях до ще більш широкого і потужного об’єднання державницьких політичних сил”. А що такі наміри існують і в інших партіях, переконує нас “Вітання делегатам з’їзду...”, яке радше було б назвати політичною заявою, підписане від партії “Батьківщина” Юлією Тимошенко; від Народного Руху України – Б. Тарасюком; від партії “Наша Україна” – В. Пинзеником та від Української Народної Партії – Юрієм Костенком.
Щоправда, не встигли лідери оприлюднити це вітання, як стався політичний конфуз: Міністерство юстиції позбавило партійців “Нашої України” права використовувати назву виборчого блоку Ющенка і складову назву нової партії “Народного Союзу “Наша Україна”. І це рішення Міністерства відповідає настроям багатьох політичних діячів, які не розуміють, з якого це дива очолювана В. Пинзеником партія “Реформи і Порядок” раптом перетворилася на партію “Наша Україна”.
Свої політичні наміри та амбіції автори вітання сформулювали досить виразно: “Об’єднатися і перемогти, сформувати Єдиний виборчий блок з єдиним виборчим списком для отримання конституційної більшості у Верховній Раді”. Але, знайомлячи журналістів із цим вітанням, Г. Щипківський висловив невдоволення і Центрального проводу Руху, і низовими його ланками тим, що при формуванні нових владних структур керівництво країни припустилося серйозних прорахунків. Відтак при владі в регіонах, особливо в районних ланках, виявилося чимало людей випадкових, які не заслужили цих призначень і за політичними поглядами своїми, а подеколи і за моральними якостями, цим посадам не відповідають. Водночас, недостатньо, несправедливо поціновано внесок у перемогу демократичних сил Народного Руху, члени якого, забезпечивши переможну ходу Помаранчевої революції в столиці і на місцях, у багатьох районах знову, по суті, змушені опинятися в опозиції, оскільки при владі залишається те ж чиновництво, яке ще вчора одверто погрожувало “душіть етіх руховцев”.
І в цьому контексті варто уважніше вчитатися в слова вітання, з яким виступив на з’їзді “Народного Союзу “Наша Україна” (НСНУ) голова Народного Руху, міністр закордонних справ Борис Тарасюк. Сказавши, що в тому ж залі Палацу культури КПІ, в якому відбувається цей з’їзд, рівно 16 років тому відбувся й Установчий з’їзд Народного Руху, він нагадав присутнім, що саме Рух “став ініціатором й одним із засновників в 2001 році виборчого блоку Віктора Ющенка “Наша Україна”, і що саме досвідчені партійці руху самовіддано працювали на виборах 2002 і 2004 років заради спільної перемоги. Він підтримав прагнення НСНУ до консолідації національно-демократичних сил, та водночас досить різко заявив: “Ми відкидаємо зухвалі і нетактовні висловлювання деяких провідних діячів вашої партії щодо Народного Руху. Минула влада безуспішно намагалася знищити Рух. Не раджу деяким неофітам у партійному будівництві робити це сьогодні”.
Лідер Руху не пояснив, що приховується за цим твердим попередженням. Але в підтексті та в кулуарах було зрозуміло, що це стосується невдоволення декого з чільників НСНУ тим, що Рух відмовився самоліквідуватись і увійти з усім своїм людським та політичним потенціалом до складу Народного Союзу. Що декого з них дратує прагнення рухівців до політичної самоідентифікації та до самостійної ролі в політичному житті країни. І в цьому вже закладено певну колізію, причому, можливо, одну з багатьох, свідками яких ми з вами незабаром станемо. Бо це до часу нашого обрання тих чи інших партій ще далеченько, а для самих партій час вибору вже настав.
