7 жовтня 2002 року лайнер «Одеса» пришвартувався біля Одеського морвокзалу. Його зустрічали з оркестром, квітами, шампанським. Адже для судна закінчилося стомлююче перебування під арештом у Неаполі, звідки воно не могло вибратися упродовж 7 років. Теплохід було одразу поставлено на відбудовний ремонт у СРЗ «Україна». Незважаючи на те, що передбачалося виконати значний обсяг робіт, всі були сповнені надій на його швидке повернення на попередні круїзні лінії. Проте теплохід третій рік стоїть напіврозібраний, зовсім не готовий до виходу в рейс. А його команда перебуває у тяжкому становищі, зазнаючи на рідній землі не менш принизливого ставлення до себе, ніж на чужині.
Як тільки на завод було подано ремонтну відомість, для забезпечення щоденної життєдіяльності судна і виконання низки посильних заводських робіт (так званий саморемонт) відділом кадрів АРК «Антарктика» на борту був залишений екіпаж чисельністю близько 80 чоловік.
Але минав час. Суднова роль змінювалася, як картинки калейдоскопу, фахівці приходили на борт і через кілька місяців сходили з нього. Кожен новоприбулий член команди сумлінно, по-морському виконував частку роботи з того переліку, який був погоджений з «Антарктикою». Але як тільки він наприкінці місяця хотів одержати обіцяну зарплату, тут же починалися проблеми з її виплатою. Ця традиція тягнеться досі! Новий рік був зустрінутий на теплоході з 4-місячною заборгованістю. Затримки з виплатою зароблених грошей стали для моряків звичним явищем.
Моряки подумують, чи не пускає адміністрація АРК їхні гроші, що одержуються з таким великим запізненням, в обіг, щоб повернути їх з відсотками. Схоже, що постійні рокіровки в команді не випадкові, а є частиною політики, яку проводить «Антарктика» щодо екіпажу т/х «Одеса». На першому етапі люди приходили сюди з надією, що незабаром підуть на відремонтованому лайнері на круїзні простори. Особливо – недосвідчені випускники морехідних училищ. Але потім багато хто з них звільнялися, зневірившись в обіцянках, як показує життя – вони справді виявилися неправдивими. Після ж, коли погана слава про судно міцно вкоренилася серед моряків, відряджені на «Одесу» опинялися списаними, тому що так чи інакше ловилися на провокації. Інциденти, за їхніми спостереженнями, виглядали досить організованими і спланованими начальством. Проте приходили нові ентузіасти і якийсь час до повного розчарування все-таки працювали, просуваючи ремонт уперед.
Кричущим був випадок, коли зненацька на теплохід прибула група озброєних охоронців з відділу водної міліції. Автоматники увірвалися на судно і, розмахуючи стволами, під погрозою застосування сили поклали моряків на палубу з руками, складеними на потилиці. Причина агресії була банальна: звинувачення моряків у пияцтві, яке нібито призвело до необхідності навести порядок. Таким чином?!
Серед направлених на борт нещасливого лайнера було чимало тих, кого перевели туди з екіпажу «Тараса Шевченка», котрий, як відомо продали після капітального ремонту на металобрухт.
Показово, що списані фахівці теж не одержували своєчасного розрахунку. У його очікуванні вони довго оббивали пороги. В результаті, на теплоході установилася небувала кадрова плинність. Деякі не встигали навіть познайомитися з колегами. Тим більше – вивчити своє технічне завідування.
Чи потрібно говорити про те, як при цьому страждають сім’ї моряків? Про те, що багато іногородніх змушені жити на борту, тому що не мають грошей на квиток, щоб з'їздити на вихідні у рідне село? А вдома накопичуються рахунки за неоплачені комунальні послуги, дитячі садки, тощо. Немає за що купити ліки, продукти. І моряки – цвіт вітчизняного флоту – дякують тим жалісливим родичам і знайомим, які передають екіпажеві картоплю або невикористані макарони. СРЗ через несплату йому боргів «Антарктикою» за наданий причал і проведені на судні роботи змушений йти на такі крайні заходи, як відключення теплохода від електроживлення, що подається по кабелях з берега. «Це що ж: продовження італійського полону?» – запитують моряки.
Подати б до суду! Але на кого? Хто власник лайнера: АРК «Антарктика», Іллічівський морський рибний порт (ІМРП), до якого, начебто, приписаний білий теплохід, Гренадіни, під чиїм коричневим прапором стоїть судно, чи якась панамська компанія, що невідомо звідки з'явилася серед претендентів на майно? Як вдалося з'ясувати на СРЗ «Україна», документи на ремонт підписані з «офшоркою», що базується в Іспанії.
А борг перед заводчанами зростає! Директор СРЗ «Україна» Юрій Фуртатов місяць тому підписав направлену до ІМРП претензію з приводу невиплати підприємству 400 тисяч доларів.
Зважаючи на таку значну суму, позов може бути відкликаний лише тоді, якщо розв’яжеться питання із судновласником «Одеси». З чуток, ним зацікавилися наші емігранти, які живуть у США.
Відповідно до розпорядження Міністерства транспорту і зв'язку України, замовлення не можуть виконуватися в борг. Тому ремонтні роботи на судні призупинено. Основні робочі вузли теплохода, включаючи гвинт і гребний вал, перебувають у заводських цехах. У даному випадку зняті механізми можна розглядати як вид майнової застави.
Тим часом, борти судна обростають «бородою», і йому уже час знову проходити докування. За оцінками технологів, для повного його відновлення буде потрібно близько 5 млн доларів.
