Євангельська подія Преображення Господнього незвичайна та надзвичайна.
Христос прийшов не для того, щоб Йому служили, але, щоб послужити людству. Усе життя Господа було повне приниження та покори. І під завісою тіла Він носив у Собі сокровенно Славу Божества. Якось Він бере трьох учнів: Петра, Якова й Івана та піднімається разом із ними на високу галілейську гору Фавор і тут відкриває Славу Свого Божества.
Церква Божа розкриває нам причину того, чому Господь виявляє Славу Свого Божественного Єства. Цього дня ми співаємо: “Да єгда Тя увидят распинаєма, страданіє убо уразуміют вольноє, мирові же проповідят, яко Ти єси воістину Отчеє сіяніє”.
Учнів чекали тяжкі випробування. Христос дедалі ясніше відкривав їм таємницю Своєї спокутної смерті: про те, що Йому належало бути розіп’ятим. Учні, хоча вірили, що Христос – Месія та Спас світу, мали неправильне про Нього судження. Їхня віра потьмарювалася неістинними поняттями про Нього. Старозавітні книжники представляли Христа в земній славі. Так само розуміли Господа та Його служіння учні. Слова про хресну смерть Христа були дивні для них, і Петро мовив: “Господи, зглянься, хай не буде цього з Тобою”. І Господь, щоб не збідніла віра апостолів, коли Він відданий буде на розп’яття, щоб вони побачили раніше терпінь Його Божественну Славу, щоб їм відкрилося небо, щоб вони були свідками до кінця землі, що Христос – Єдинородний Син Божий, Світло світу, Шлях, Істина та Життя, для цього й перетворився перед очима Своїх учнів, виявив Славу Свою, виявив, наскільки вони могли вмістити, силу Царства Божого.
На Фаворі Особа Господа сяяла, як сонце, шати зробилися світлими. Апостол не міг виразити словами того, що споглядав на горі.
Пророки Старого Завіту: Ілля та Мойсей служили Господеві, показуючи цим, що Христос – істинний Бог. Отець Небесний засвідчив синівство Господа: “Сей єсть Син Мій улюблений, у Якому Моє благовоління, Його послухайте”.
Хмара надзвичайного світла осяяла всіх. Крізь неї апостоли, як із неба, споглядали землю. Радість і блаженство сповнили їхні серця.
Преображення Господнє було новим Богоявленням для Його учнів, які при першому Богоявленні, під час Хрещення Христа, не були ще покликані в звання апостолів.
Преображення Христа постало доказом для апостолів, учнів Христових, що Він є справді Син Божий. І якщо під час Його страждань і смерті вони й розбіглися, та не всі, і якщо зі страху на якийсь час і полишили Його, але ж у серці зберегли й у пам’яті тримали надзвичайне видовище на Фаворі.
Преображення Господнє – доказ того, що так само перетворяться й наші смертні тіла, як перетворилося тіло Боголюдини Господа. В Ньому наше людське єство обожествилося, сповнившися надзвичайної Слави. Сам Господь говорив, що праведні освітяться, як сонце в Царстві Отця їхнього. В день Преображення Господнього ми бачимо, яким світлом покликаний засяяти матеріальний світ, якою славою він покликаний сяяти у вічності Божій. Заради цієї Слави можна перетерпіти той хрест, що його так часто несуть на нашій маленькій землі люди. І скорбота й випробування вже не прикрі порівняно з тією Славою, що відкриється для нас.
Христос підняв завісу над майбутньою Славою, щоб зрозуміли не тільки учні Його, але й усі християни, Кого вони сповідують, за Ким ідуть. Преображення не тільки освітило вершину Гори Фаворської, але освітило людство та розігнало пітьму невідання. Світло Фаворське сяє й сяятиме в усі дні для всіх народів. Фаворське світло сяяло в серцях апостолів, мучеників, сповідників, подвижників, пустельників і преподобних праведників. Фаворське світло сяяло не тільки в їхніх серцях, але випромінювалося зсередини. Воно сяє й нині, і той, хто дивиться на Преображення Господнє, сам перетворюється, змінюючись на краще, досягаючи досконалості.
Ми віримо: перетвореною буде й країна наша; і хто в ній живе, доторкнувшись до джерел вічності, стануть співучасниками вічних первнів Добра й Істини.
Світіть усі Фаворським світлом! Світло це не гасне, зігріваючи нас, коли приходять до нас сумніви, ляк, коли обтяжені ми гріхами. Промінь Фаворський зазирне нам у душу під час сповіді, покути. Хай він засяє нам під час молитви нашої, коли ми бачимо прекрасний день, і в темній ночі, коли дивимося на небо.
Хай радується о Фаворськім Світлі всіляка душа, сповнившись того невечірнього світла, що його не може потьмарити пітьма.
У пам’ять славного Преображення на Фаворі, в ІV столітті св. Рівноапостольна Єлена спорудила тут храм.
Усі богослужбові пам’ятки Сходу говорять про загальне святкування Преображення. До особливостей свята відносяться висвячення винограду й інших плодів, а в тих місцях, де виноград не росте, освячуються яблука. Це свято називають у народній мові ще “Яблучним Спасом”.
Свято Преображення здійснюється 19 серпня.
Церква в День Преображення співає тропар, що в перекладі звучить так: “Христе Боже! Ти преобразився на горі, показавши учням славу Свою, наскільки вони могли бачити її. Хай і для нас, грішних, світить Твоє завжди суще світло по молитвах Богородиці. Подавцю світла! Слава Тобі”.
