На підсумковому засіданні колегії управління охорони здоров'я облдержадміністрації розглядалося, зокрема, питання «Про створення, розвиток і діяльність лікарняних кас в Одеській області». Відзначалося, що для ефективного забезпечення громадсько-солідарної взаємної медичної допомоги через діяльність лікарняних кас (ЛК) до процесу необхідно залучити всі суб’єкти територіальних громад – населення, органи місцевого самоврядування, держадміністрації, лікувально-профілактичні установи (ЛПУ), підприємства різних форм власності. Ідею розвитку лікарняних кас підтримав голова облдержадміністрації В.П. Цушко, який доручив головам райдержадміністрацій підключитися до їх організації і запропонував якомога наочніше розкрити суть ЛК, механізм їхнього створення за допомогою публікацій у ЗМІ. Редакція попросила директора громадської організації «Одеська лікарняна каса» Сергія ДАРІЄНКА поділитися своїми міркуваннями з цього приводу.
Сьогодні в області діє 31 лікарняна каса: 1 обласна, 5 міських, 25 районних. За останні 5 років їхня кількість зросла у 6 разів, відповідно, збільшилася кількість членів ЛК (з 18 тисяч у 2000 році до 45 тисяч у нинішньому) і зросли обсяги залучених на медичну допомогу коштів (з 2 млн до 7 млн гривень). Члени лікарняних кас забезпечуються медикаментами при наданні поліклінічної допомоги, проведенні діагностичних досліджень, лікуванні у стаціонарах. Наприклад, у Балтському районі торік таку допомогу одержали 288 чоловік, у Великомихайлівському – 400, в Одесі – близько 12 тисяч пацієнтів. При цьому, якщо на забезпечення ліками одного жителя Одеси з бюджету було витрачено в середньому 68,7 грн, то на одного члена ЛК – 136 грн. Всього ж лікарняними касами міста в цей же час було витрачено 288 тис. грн на медикаменти, лікування та оздоровлення членів ЛК, за рахунок спонсорських коштів, що надійшли, придбано медичного обладнання для одеських ЛПУ на суму 236 тис. грн і оплачено підвищення кваліфікації медпрацівників більш ніж на 9 тис. грн.
Структура витрат ЛК типова: понад 50% зібраних коштів ідуть на придбання ліків і видаткових медичних матеріалів для забезпечення якісної допомоги членам каси під час амбулаторного або стаціонарного обстеження і лікування; близько 30% – на поліпшення матеріально-технічної бази ЛПУ; до 10% – на матеріальне заохочення медпрацівників (звичайно, за позитивними показниками результатів діяльності) у вигляді премій, придбання професійної літератури, оплати курсів підвищення кваліфікації тощо. Близько 10% коштів витрачаються на власну діяльність ЛК (зарплата директорів, бухгалтерів, довірених лікарів, оплата за оренду приміщення, послуги зв'язку тощо).
Далі постараюся відповісти на запитання, які, як показує редакційна пошта, найчастіше цікавлять читачів.
Навіщо створюється лікарняна каса?
По-перше, за умов дефіциту бюджетних коштів є потреба у додаткових позабюджетних джерелах фінансування медичної допомоги для підвищення її доступності і якості. Тому лікарняна каса створюється насамперед як механізм прозорого залучення регулярних членських внесків і цільового їхнього використання на медичну допомогу.
По-друге, практика використання страхових медичних технологій довела свою високу ефективність у багатьох країнах, коли, поряд з бюджетними асигнуваннями й особистими витратами пацієнтів, існують суспільно-солідарні механізми оплати медичної допомоги (як варіанти – добровільне комерційне медичне страхування і загальнодержавне обов'язкове соціальне медичне страхування). ЛК також використовує цей механізм для забезпечення своїх членів медичною допомогою.
Які переваги дає лікарняна каса конкретній людині?
Головне, у випадку захворювання зменшується ризик особистих фінансових витрат і забезпечується, як вже відзначалося, доступність і якість медичної допомоги.
Що означає «зменшення ризику фінансових витрат»? При залученні невеликих за величиною коштів, тобто внесків, спрацьовує страховий принцип солідарної відповідальності: коли ти занедужав – на тебе працюють гроші інших і навпаки.
Що означає «забезпечення приступності і якості»? Відомо, що левова частка бюджетних коштів (майже 90%) іде на зарплату медикам, відповідні нарахування на неї, оплату комунальних послуг і енергоносіїв, харчування пацієнтів у стаціонарах, поточну діяльність медустанов. А власне на медичну допомогу (діагностику, консультації, медикаментозне забезпечення амбулаторного і стаціонарного лікування) коштів катастрофічно не вистачає. Люди змушені платити за лікування з власної кишені у створеному за таких умов тіньовому ринку медичних послуг. З одного боку – такі витрати досить відчутні, з іншого боку – вартість і якість медичної допомоги в таких випадках не є прозорими і гарантованими. Адже кожному з нас знайомі запитання, що виникають при відвідуванні лікарні: куди заплатити, кому, скільки, за що. Лікарняна каса збирає і використовує кошти саме на ту частину медичної допомоги, на яку немає грошей у бюджеті.
Для кого створюється ЛК?
Організація і діяльність кас вигідні і перспективні для всіх суб'єктів територіальної громади. Органи влади, сприяючи їхньому розвиткові, одержують стабільне джерело позабюджетних коштів на медичну допомогу населенню. Жителі міста або району, колективи підприємств, які прагнуть підвищити свої гарантії у забезпеченні (звичайно, у разі потреби, а не коли заманеться) відповідної медичної допомоги, одержують механізм фінансового підстрахування на випадок хвороби, контролю якості лікувального процесу і захисту своїх прав як пацієнтів.
Помилкова думка, що ЛК створюється для медиків, збагачення лікарень або головних лікарів. Вона виникла тому, що велика частина кас спочатку створювалася на базі медперсоналів. Справді, медпрацівники як громадяни можуть бути членами ЛК на загальних підставах, але вони не зобов'язані своїми персональними внесками фінансувати допомогу не членам каси.
Висловлювалася і така думка, що каси, мовляв, створюються заради користі працівників ЛК і громадські кошти витрачаються на задоволення їхніх потреб. У дійсності переважна частина зібраних коштів – до 90% – іде на забезпечення доступності і якості лікувально-діагностичного процесу. Саме в цьому полягає принципова відмінність і перевага діяльності кас як неприбуткових громадських організацій від комерційного медичного страхування, метою якого є одержання прибутку. А працівники ЛК, звичайно, одержують зарплату за організацію і забезпечення медичної допомоги для її членів: у відповідності зі статутом каса для цього їх і наймає.
Таким чином, головна її роль – представляти інтереси населення у питаннях надання медичної допомо- ги, для чого збираються членські внески і на них купуються послуги, на які не вистачає бюджетних коштів. При цьому інвестуються медустанови для забезпечення якості діагностики і лікування. ЛК контролює процес надання медичної допомоги своїм членам, відповідність її визначеним стандартам. Це одна з головних її функцій.
Яким чином каса створюється?
Як громадська організація з ініціативи будь-яких членів громади, які хочуть зменшити свій фінансовий ризик у випадку захворювання і мати механізм одержання достатньої за обсягом і якістю медичної допомоги. Це може бути колектив учителів або жителі кількох вулиць, або організація ветеранів, або працівники райдержорганізації, або медперсонал ЛПУ – не важливо, від кого виходить ініціатива. На установчих зборах обговорюється і приймається статут громадської організації – лікарняної каси, затверджуються програми медичної допомоги, обираються керівні органи, визначаються суми членських внесків і порядок їхньої сплати. ЛК приймає і свої внутрішні правила: положення про лікарняну касу, про членство в ЛК, порядок надання медичної допомоги, методики економічних розрахунків для підприємств, форми документів і т.д.
Яка законодавча база для створення ЛК?
Доцільною за теперішніх умов є організація кас на підставі Закону України «Про об'єднання громадян». Він дозволяє членам громадської організації робити регулярні цільові внески на виконання статутних завдань. Саме персональна фінансова співучасть громадянина в роботі організації надає йому право одержувати в межах затвердженої програми необхідну медичну допомогу. Вид діяльності ЛК на принципах благодійності не дозволяє це робити.
А чи має стосунок каса до збору благодійних внесків, що існують у багатьох медустановах?
Ті псевдодобровільні, псевдоблагодійні внески, які роблять хворі у деяких медичних установах, розцінюються юристами як приховане вимагання («дай гроші, інакше не допоможемо») або як приховану оплату медичної допомоги. За Конституцією України і за рішенням Конституційного суду про неправомірність оплати пацієнтами медичної допомоги до, під час або після її надання обидва варіанти є протизаконними. Більше того, оплата хворою людиною благодійного внеску під час власної хвороби на забезпечення медичної допомоги самому собі не має нічого спільного з благодійністю. Тому і благодійні фонди, які працюють за такими принципами залучення коштів, не мають нічого спільного з лікарняними касами.
Взагалі, благодійна організаційно-правова форма кас не є перспективною, оскільки не передбачає регулярності і розрахованої величини членських внесків, персональних прав і обов'язків членів ЛК, можливості планування економічної діяльності, формування медичних програм, впровадження договірних відносин як з підприємствами і сім’ями, так і з медичними установами, супроводу пацієнтів, контролю якості медичної допомоги і т.д. Саме тому більшість кас у регіоні діють як громадські членські організації на підставі Закону «Про об'єднання громадян», який найбільш прийнятний для застосування страхових медичних технологій під час підготовки до впровадження соціального медичного страхування.
(Продовження буде)
