Одеський припортовий завод, який щороку заробляє для держави понад чверть мільярда гривень, можуть приватизувати.
Процвітаюче підприємство всупереч здоровому глузду і передвиборним обіцянкам нової влади потрапило до сумного списку об’єктів приватизації. З цього приводу видано розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 липня 2005 року № 285-р “Про погодження планів-графіків підготовки та проведення продажу об’єктів приватизації”. При цьому передбачається провести реструктуризацію ОПЗ, у процесі якої відбудеться розподіл заводу – цех перевантаження хімічної продукції (аміаку) залишиться у власності держави і буде передано “Укрхімтрансаміаку”, а виробничі цехи і адміністративні споруди потраплять під приватизацію. Держава має намір залишити за собою 50% мінус 1 акція Одеського припортового заводу. Чому не контрольний пакет? Для чого держава прагне передати у приватну власність підприємство, від якого ніякого клопоту, а лише добра слава, величезні прибутки і чудова перспектива? Сьогодні кожен четвертий житель міста Южного, що неподалік від Одеси, працює на ОПЗ. Чи матимуть вони такі ж зарплати після реструктуризації? Як нові господарі розпорядяться великомасштабною соціальною сферою? Навряд чи власник захоче витрачати величезні кошти на її утримання і розвиток. Неспроможна цим зайнятись і Южненська міська влада в разі, якщо палаци культури і спорту вирішать передати у комунальну власність. Люди неспроста наполохані цією звісткою, оскільки навколо чимало раніше приватизованих і реструктуризованих промислових підприємств, які знаходяться в руїнах, де можна знімати фільми про війну. Це сумнозвісний Одеський ливарний завод, більше відомий, як “Центролит”, “Холодмаш”, “Кисеньмаш” тощо. І немає жодних гарантій, що така жалюгідна доля не спіткає справжню оазу в пустелі – Одеський припортовий завод.
Подвійна небезпека
Трудовий колектив ОПЗ чисельністю понад 3,8 тисячі чоловік вкрай стурбований нестабільністю, спричиненою розпорядженням Кабміну. Те, що наполегливо створювалось протягом майже 30 років згуртованим колективом, може потрапити до рук людей, які не будуть зацікавлені у тому, щоб Україна мала такого масштабу хімічний завод, який не лише для держави “несе золоті яйця”, а й практично утримує місто Южне і сприяє його розквіту. На захист інтересів трудового колективу оперативно виступив профспілковий комітет ОПЗ, який очолює голова Володимир Якович Дрібноход. На засіданні профкому було прийнято рішення про незгоду з проведенням реструктуризації заводу. Позицію профкому підтримали обласна рада профспілки працівників хімічної та нафтохімічної промисловості на чолі з головою облради Леонідом Івановичем Кроликом. До відстоювання інтересів заводу залучені й вищестоящі профспілкові органи.
Голова профкому, ознайомлюючи з європейського типу підприємством, не стримував переживання й болю за таке невиправдане рішення Кабміну. ОПЗ протягом усіх 14 років незалежності буквально відбивався від спроб приватизації, і одночасно з цим в таких складних умовах ринкових перетворень стрімко розвивається. Володимир Якович пояснює це тим, що, можливо, “там, нагорі”, не мають достатньої інформації про ОПЗ, оскільки ніхто з сьогоднішнього керівництва держави не бував на заводі.
І перший директор Одеського припортового А.В. Скориченко, і начальник відділу кадрів та технічного навчання заводу, депутат Южненської міськради, голова жіночої організації Южного Т.І. Макогоненко і голова обласної організації роботодавців хімічної та нафтохімічної промисловості С.П. Каратаєв, й начальник цеху виробництва аміаку Л.В. Лісовський, й інші заводчани були одностайними: реструктуризація нанесе ОПЗ величезної шкоди. У цьому вони вже знайшли підтримку у президії обласної ради, яка своїм рішенням від 16 серпня ц.р. прийняла звернення до Кабінету Міністрів України щодо ситуації, яка склалась навколо ВАТ “Одеський припортовий завод”. Цитую дослівно:
“Одеський припортовий завод спроектований і побудований як єдиний технологічний комплекс з виробництва та перевантаження хімічної продукції на експорт. Тому внаслідок дій, направлених на реструктуризацію ВАТ “Одеський припортовий завод” та приєднання цеху перевантаження аміаку до державного підприємства “Укрхімтрансаміак” Мінпромполітики України, виникає ряд технічних і екологічних питань.
Під час експлуатації заводу була розроблена та сформована єдина система прогнозування забезпечення безпеки та безаварійної роботи підприємств, яку обслуговує висококваліфікований колектив професіоналів. Ця система включає в себе всі необхідні служби протидії надзвичайним ситуаціям та цивільної оборони.
Таким чином, відділення цеху перевантаження аміаку чи будь-якого іншого підрозділу заводу з єдиного комплексу підприємства неминуче призведе до зменшення уваги до забезпечення екологічної безпеки та збільшення загрози для населення прилеглих населених пунктів.
У зв’язку з викладеним, просимо не допустити реструктуризації єдиного виробничого технологічного комплексу ВАТ “Одеський припортовий завод”.
Це обґрунтоване роз’яснення з технологічної точки зору. Проти реструктуризації активно виступили екологічні організації. Під листом до Президента України В.А. Ющенка свої підписи поставили 10 науковців, доктори хімічних, технічних, медичних, економічних наук, які очолюють авторитетні організації: А.Л. Цикало – президент асоціації “Екологічна безпека та протидія надзвичайним ситуаціям” імені Н.І. Андрусева, К.В. Асташков – академік Міжнародної академії наук, екології та безпеки життєдіяльності, ректор Народного університету природи, В.А. Степанов – голова Чорноморського регіонального відділення Української екологічної академії наук, І.І. Чумак – керівник Українського відділення Міжнародної академії холоду та інші. На думку вчених “здійснення реструктуризації підвищить можливість надзвичайних ситуацій, аварій та катастроф”. Протягом майже трьох десятиріч функціонування цього хімічного виробництва вчені, за їх словами, “глибоко вивчили основні аспекти й тенденції економічного розвитку аналогічних підприємств в Україні та за її рубежами, найважливіші шляхи удосконалення системи безпеки, відповідний практичний досвід. Це дає всі підстави прийти до однозначного висновку про недопустимість проведення реструктуризації ОПЗ і виділення з його складу цеху перевантаження аміаку з передачею цього цеху підприємству “Укрхімтрансаміак”. Далі група вчених у восьми пунктах наводить глибокі обґрунтування недоцільності такого розподілення. При цьому роз’яснюється, що основні прибутки – 95 відсотків в 2004 році й 96 в цьому році отримані ОПЗ від реалізації продукції власного виробництва. І, відповідно, лише 5 відсотків в минулому і 4 нинішнього року надійшло від виконання послуг з перевантаження хімічної продукції.
Отож, з урахуванням вимог діючого законодавства, авторитетна команда науковців просить Президента України взяти до уваги, що будь-які дії, пов’язані із зміною структури, характеру виробництва, розміщення технічних засобів та екологічно шкідливих речовин, потенційно небезпечних об’єктів потребує обов’язкової державної та громадської екологічної експертизи”.
Одеський припортовий може стати базовим підприємством для обміну досвідом. Тут не припиняли будівництво житла з частковою участю коштів заводчан. Є величезний теплично-овочевий комбінат для потреб трудівників ОПЗ, комплекс громадського харчування й торгівлі, лікувально-оздоровчий центр. Палац культури і Палац спорту тощо. Це тема окремої статті, й не однієї. Не хочеться стати свідком того, як десятиліттями нажите добро прийде в занепад. Це і є безмежна турбота про того маленького українця, який у полі зору Президента України. Чи не доцільно державі це зберегти і демонструвати як приклад державної турботи?
