Довідка «ОВ»:
Андрій Шевченко народився в селі Двірківщина Яготинського району Київської області. Закінчив 216-ту Київську середню школу і Київський інститут фізкультури. Перший тренер – Олександр Шичков.
Дебют у професійному футболі відбувся в 1993 році в київському “Динамо-2”, у складі якого він забив 12 м’ячів.
З 1994 по 1999 рік виступав в основному складі “Динамо”. З літа 1999 року і по сьогоднішній день – гравець італійського “Мілана”. Виступав у молодіжній і продовжує захищати кольори національної збірної України.
Досягнення: п’ятикратний чемпіон України (1995 – 1999), триразовий володар Кубка України (1996, 1998, 1999), володар Кубка європейських чемпіонів (2003), чемпіон Італії (2004), фіналіст Ліги чемпіонів (2005).
Володар “Золотого м’яча” – 2004 і дворазовий володар “Бронзового м’яча” (1999 і 2000 рр.).
Сьогодні форвардові “Мілана” та національної збірної України Андрієві Шевченку виповнюється 29 років. Прізвиська Цар і Диво з півночі він одержав від фанатів Мілана, а Шевою він був і залишається для українських уболівальників.
Шевченко – без сумніву один із найкращих форвардів світового футболу. За підсумками 2004 року він став найкращим гравцем Європи і третім світу. Куплений за 16 мільйонів фунтів стерлінгів – рекордна на той час сума для пострадянських країн – Шевченко протягом ось уже 10 років практично незмінно перебуває на провідних ролях у своїх клубах і збірній, демонструючи чудову гру.
Швидкість, головне чуття, поставлений удар з обох ніг, дриблінг приносять успіх його командам. Не раз “на своїх плечах і ногах” він виривав перемоги. Можна згадати кілька таких гераклівських подвигів Андрія. Навесні 1999 року в двох чвертьфінальних матчах Ліги чемпіонів київського “Динамо” проти мадридського “Реала” Андрій забив три м’ячі і вивів свою команду в півфінал (між іншим, “Реал” поступився киянам, будучи на той час найкращою командою світу!!!). У жовтні того ж 1999 року в матчі збірних Росії й України його єдиний гол на останніх хвилинах у ворота Филимонова приніс нічию нашій команді, надавши право грати в матчах плей-оф за путівку на чемпіонат Європи (на жаль, українці не змогли скористатися таким воістину царським подарунком, поступившись далеко не сильній збірній Словенії). У 2003 році в півфіналі Ліги чемпіонів він забив м’яч “Інтеру”, і результат гостьового матчу (1:1), дозволив його команді вийти у фінал. У ньому Андрій, звичайно, не міг не вирізнитися: у серії післяматчових пенальті він реалізував останній, вирішальний удар, ставши володарем найпрестижнішого Європейського Кубка Чемпіонів (до речі він став першим українським гравцем, що зробив це). Серед “12 подвигів” і найкращі бомбардирські серії чемпіонатів України, Італії та Ліги чемпіонів. Цікавий факт: в італійській серії “А” Шевченко два сезони підряд забивав по 24 м’ячі – просто феноменальна скорострільність українського легіонера.
У грудні 2000 року Шевченко одержав статус громадянина Європейського Союзу від італійської футбольної федерації після довгого розгляду, причиною якого було небажання чиновників дозволяти грати людині зі Східної Європи, як “неіноземцеві”. Але Андрій і тут просто не міг не перемогти. Його не раз сватали в мадридський “Реал” і лондонський “Челсі”, але Шева поклав край цим чуткам, підписавши контракт із “Міланом” до 2006 року.
Три тижні тому збірна України (та її капітан Андрій Шевченко) завоювала право стати учасником фінальної частини чемпіонату світу-2006. Збулася ще одна мрія Андрія – він поїде на найпрестижніший турнір і, звичайно, постарається його виграти. Інакше він не може. Інакше б не був Шевченком.
Андрій Шевченко
Про себе:
“Я не комп’ютер, і в мене бувають погані ігри, як і в будь-якого іншого гравця. Якщо я забиваю, а команда не виграє – це не дає мені задоволення. Якщо ж, завдяки моїм голам, команда перемагає – це найвище щастя для мене...
Правда, що я ніколи не любив ходити до школи, тому й не став астронавтом або фізиком. Я любив спорт, і дитиною я грав у хокей, теніс, футбол або плавав. Не думаю, що це я вибрав футбол, скоріше: футбол – мене. Знаєте, доля – дивна річ і змушує тебе приймати подеколи найнесподіваніші рішення. Але, навіть якби я не став футболістом, все одно був би спортсменом. Я б грав у хокей або теніс”.
Про Лобановського:
“Валерій Васильович сформував мене, як людину і як гравця. Він змусив повірити в те, що я зможу заграти на найвищому рівні. Він завжди говорив, що мій талант більший, ніж у бразильця Рональдо. Напевно, він найкращий тренер у світі. Тренуючи, він завжди намагався виправити мої помилки або допомагав порадою.”
Про те, що він любить:
“Я граю в теніс, слухаю “Queen”, їм страви з макаронів і рису, а також овочі та салати; читаю книги, особливо про XVIII століття, мій улюблений автор – Олександр Дюма. І дуже люблю свою дружину, дитину і батьків.”
