Що привабливішою стає Одеса для відпочивальників, то гостріше постають на порядку денному питання транспортного забезпечення. І, зокрема, повітряного сполучення.
Але наскільки сьогодні задовільна пропускна спроможність Одеського аеропорту? Він не підлягав серйозній перебудові ані в останні роки радянської влади, ані за час незалежності України. І, скажемо так, дещо “витратився”. Говорити про реконструкцію повітряних воріт Одеси предметно почали на початку 90-х років. Але спроби здійснити наміри збіглися зі зміною складу керівництва, внаслідок чого до реалізації намірів справа не дійшла.
– І все-таки ми впевнені, що аеропорт, перебудований до рівня європейського зразка, конче потрібен місту. Адже до цього зобов’язує наше географічне розташування й обсяги всіх видів перевезень транспортного коридору, – пасажирські, вантажні та транзитні. Вигідною відмінністю нашого аеропорту від інших, зокрема й від столичного, що на півночі, є його розташування в такій кліматичній зоні, що дозволяє 11 місяців у році приймати літаки, – говорить заступник мера Одеси Вахтанг Убірія.
З огляду на це реконструкція має торкнутися не тільки внутрішніх зал, але й злітно-посадковних смуг, складів, ангарів. Просить заміни застаріле вже за сьогоднішніми критеріями устаткування. Тим часом, пасажиропотік зріс до 800 тисяч чоловік на рік. Це викликано розвитком курортів, санаторного обслуговування, появою нових комфортабельних готелів. З’явилося багато нових офісів, що потребують динамічного сполучення між далекими районами країни та закордоння. Люди охоче користуються послугами аерофлоту. Розглядаються плани приймати 10% внутрішніх рейсів, 20% – із СНД і до 70% міжнародних. Остання обставина найбільше дає надію на розширення інфраструктури навколо аеропорту та на потоки залучених інвестицій. Уже йде вивчення умов для проведення відповідного тендера.
Щодо зручності пересування по місту, то планується швидкісний трамвай – своєрідний варіант надземного метро. Вигляд він матиме, властиво, не такий, як наші громохкі вагони, бо це елемент суперсучасного транспортного комплексу. Лінія цього маршруту пройде вздовж берега Одеської затоки. При її прокладанні не виключається зміна конфігурації рисунка деяких приморських вулиць. Головне, щоб був збережений історичний вигляд центру, а також щоб він був розвантажений від надлишку транспорту. Не виключене спорудження мосту через частину затоки.
Мовлячи про перспективи, не можна змовчати про сьогодення. І пройти, наприклад, по вул. Канатній. З нею теж пов’язано чимало спогадів про багато знаменних для Одеси подій. Але по ній сьогодні неможливо проїхати: суцільні затори! Автомобілі роз’їжджаються один із одним на відстані сірникової коробки. Водії сигналять, оглушаючи пішоходів роздратованими гудками. Неповороткі тролейбуси взагалі застрягають на місці та стоять як барикади. Нарешті, на вимогу обурених пасажирів, їм відчиняють двері, і вони, лавіруючи між легковиками та маршрутками, поспішають уперед, бо пішки їм, виявляється, швидше дістатися до мети, ніж на машині. Вулиця перетворюється на зону підвищеної аварійності. Причина цього стовпотворіння очевидна: ряди на проїзній частині праворуч і ліворуч зайняті автомобілями, що там стоять. Іноді їх власники не хочуть навіть стати ближче до тротуару, і це змушує інших водіїв, що їдуть по вулиці, обгинати їх, створюючи загрозу зіткнення з транспортом, що йде назустріч. Тому прохання рядового пішохода: чи можна що-небудь зробити для розвантаження дороги?
Як з’ясувалося, до цієї проблеми міська влада ставиться аж ніяк не без уваги. Недавно питання вкотре виносилося для обговорення на сесію. З виступу начальника управління транспортом випливало, що методом боротьби з такими порушеннями може стати евакуація автомобілів, які стоять у неналежному місці та перетворюють на імпровізовану стоянку цілу смугу, призначену для руху. Схема усування автомашин, що заважають, опрацьована так, щоб це не суперечило закону. Досягнуто домовленості з працівниками правоохоронних органів про сприяння, побудовано майданчик для евакуйованих транспортних засобів, визначено джерела фінансування для придбання евакуаторів. Юридична тонкість тут полягає в тому, щоб не ущемити власника авто в його праві на власність.
Але якщо на одній чаші терезів – невдоволення автолюбителя, що не бажає полишити свій автомобіль у належному місці, то на іншій – безпека сотень водіїв і тисяч пасажирів. Серед яких, напевне, можуть бути й туристи. А їм, до речі, потрібно створювати не перешкоди, а сервісні умови, щоб вони залишали свої кошти тут, у системі міського обороту.
І що ж? Депутати пропозицію про евакуацію не підтримали! Чому? Може, вони їздять по інших вулицях? А, може, самі ставлять машини, де не належить?
