В Одеському музеї західного і східного мистецтва відбулася науково-практична конференція “Світло і колір у природі, живопису і фотографії”. Як вступ організаторами було запропоновано чудове видовище – аудіослайдпрограма Тамари Максименко “Гімн морю”. Під звуки класичної музики демонструвалися дивовижної краси морські пейзажі – романтичні й величні, ніжні й суворі, екзотичні й прості, як саме життя. Зрозуміло, що авторка – людина, яка вміє не тільки дивитися, але й бачити. Бурхливими оплесками оцінили учасники конференції композицію Тамари Максименко. Налаштованість була задана, – і почалася робота під керівництвом ведучого Володимира Островського, мистецтвознавця музею.
“Світло в природі і фотографії. Тональне рішення знімка” – тема доповіді В'ячеслава Богомоленка, голови Одеської обласної організації Національної Спілки фотохудожників України. Як член приймальної комісії НСФХУ, В. Богомоленко зазначив, що художній рівень фоторобіт в останні роки падає. Надмірне захоплення комп'ютерною обробкою. “Те, що треба малювати світлом, малюється комп'ютером. Це знижує цінність фотографії як відображення факту реального світу” – зазначив В. Богомоленко.
Відомий фотохудожник, фізик Сергій Гевелюк свою доповідь під ліричною назвою “Радісна ода самотньому світлу” виклав як фізик, чітко, і як фотохудожник – емоційно. Він з явним задоволенням розповів про своє захоплення фотопортретом, що знімається з одним джерелом світла, а також про проблеми, що виникають при створенні образу портретованого. Сергій Гевелюк переконаний в тому, що найпростішими засобами, оперуючи одним джерелом світла, штучного в студії і природного – в природі, можна показати внутрішній світ портретованого, створити психологічний портрет. Він навів багато прикладів того, як у живопису, так і у фотографії, а потім продемонстрував результати своїх експериментів з використанням одного малопотужного джерела – лампочки у 40 – 60 ват. Це цікаві портрети Наталі Шевченко, дружини відомого одеського гітариста Анатолія Шевченка, музиканта Юрія Кузнєцова, портрет сина. С. Гевелюк цілком справедливо зазначив, що “в усіх видах мистецтвах діють загальні закони творчості”.
Людині-творцеві з його особливостями була присвячена доповідь художника Сергія Ликова “До питання про чоловічий і жіночий підходи у мистецтві, живопису і фотографії”. Ще нещодавно цієї лоскітливої теми намагалися не торкатися. В даний час гендерні дослідження провадяться інтенсивно як на Заході, так і на Сході. Чоловічий підхід у творчості – це аналіз і структурування, жіночий – непередбачуваність і вдавана хаотичність. Ідея протиставлення цих двох підходів безглузда. До речі, експозиції робіт Володимира Мамаєва і Тамари Максименко – блискуче тому підтвердження.
“Зі Сходу світло” – так назвала свій виступ мистецтвознавець ОМЗВІ Олена Шелестова. Відомий фотохудожник Віталій Оплачко подарував їй фотоетюд, привезений ним з Індії. На ньому зображено місце, сфотографоване, як виявилося, незадовго до землетрусу, що усю цю красу зруйнував. На фотоетюді, який О. Шелестова назвала “Золоті луки”, зображені зліва – темно-сині гори, у центрі – освітлені золотими променями висхідного сонця зелене дерево і трава, праворуч – темно-сіра купа каменів. Картина справляє враження одночасно і життєстверджуюче і “життєзнищуюче”, сповнена символічного, справді біблійного змісту – “золотим лукам”, древу життя, загрожує знищення. “Думка видима” – так визначила О. Шелестова основне достоїнство цієї роботи.
“Шляхи прямувань художника і фотографа Володимира Мамаєва” (назва доповіді) прокоментував сам автор. В. Мамаєв закінчив художнє училище ім. Грекова, зараз працює у фотоательє. На конференції експонувалися його живописна робота і сім фоторобіт. В. Мамаєв експериментує з кольором і світлом у фотографії, використовуючи свої знання художника-живописця, і це помітно підвищує художній рівень його робіт. Цікаво передано динаміку танцівників (“Фламенко”). Прекрасна композиція в роботі “Пастель Дега”. За словами Володимира Мамаєва, робота одночасно в двох видах мистецтва допомагає йому у творчості.
Виставка фотографій Тамари Максименко гармонічна і романтична. Автор, на думку художниці Галини Мещерякової, – “поэт воды и тумана”. Композиції робіт досконалі. Завдяки творчій інтуїції, Тамарі Максименко вдається відразу побачити їх у природі. По роботах відчувається, що вона перебуває в цілковитій гармонії з природою.
Конференція завершилася диспутом. Виступи були емоційними і часом упередженими. Фотограф Б. І. Ладиженський сказав, що все-таки “головна іпостась фотографії – схоплена мить, репортаж, подія, факт. Немає суперечностей між фотографією і живописом”. Художник Л. Дем’янишина, узагальнивши виступи учасників дискусії, дійшла практично такого ж висновку. Художник Володимир Успенський, повернувшись до питання про колір і світло в живопису і фотографії, сказав: “Створення ілюзії світла в живопису виробляється за допомогою тонових і колірних контрастів. Кольоровій фотографії це теж доступно. А що стосується суперечки, яка спалахнула тут, чи є фотографія мистецтвом, можна сказати, що чим більша “відстань” (заповнення технологічними операціями, наприклад, виконуваними за допомогою комп'ютера) від негатива до відбитка, тим більше є можливостей для зближення фотографії з живописом”.
Після закінчення конференції учасники довго не розходилися. Отже, обговорювані питання були для них цікаві й важливі.
