Ми вже розповідали про те, що рішенням Одеської облради затверджено “Програму формування національної екологічної мережі в Одеській області на 2005 – 2015 роки”. Але в своїх листах, або телефонуючи до редакції, наші читачі, які, здебільшого, є активістами екологічного руху, просять пояснити, що становить собою ця “екологічна мережа” в реальній дійсності, як вона формуватиметься. Роз’яснення з цього приводу дає наш спеціальний кореспондент.
...А й справді, що це таке – “національна екологічна мережа”? І як вона виглядатиме в межах нашого краю не на папері, а, так би мовити, на місцевості? Запитання цілком природні, і я вважаю, що вже зараз, ґрунтуючись на рішенні облради, державному управлінню екології та природних ресурсів в Одеської області, на чолі якого стоїть тепер Валентина Іванівна Крутякова, слід було б подбати про випуск яскравої кольорової карти-схеми, а ще краще – докладного екологічного атласу, оснащеного і картою-схемою. Бо, лише маючи такий наочний посібник, керівники будь-якого рангу, активісти екологічного руху, вчителі ботаніки зможуть і самі для себе з’ясувати, й іншим пояснити, що ж це таке – “екологічна мережа”, де її межі, та як слід ставитися до всього, що опиняться в зоні її захисту.
А поки подібного атласу не існує, спробую відтворити суть цього задуму описово. Замислюючи створення подібної мережі, екологи наші виходили із загальновизнаної світової методики творення подібних мереж, які вже існують (під різними назвами) у майже всіх розвинених країнах світу, і які рішуче підтримуються відповідними міжнародними екологічними службами та ЮНЕСКО. Відтак, формуючи екологічну мережу Одещини, наші науковці, у вигляді основних елементів, теж взяли загальнодержавні та регіональні “ядра екомережі” та загальнодержавні і регіональні “екологічні коридори”. Пояснюю: “екологічними ядрами” екомережі стають цілісні, давно сформовані заповідники, заказники та природні парки. А “коридорами”, тобто тими ланками, що повинні поєднувати дані “ядра”, стають долини річок, урочища, прибережні смуги, лісові насадження, які не належать ні до заповідних зон, ні до захищених законом природних екологічних парків, але які віднині теж потрапляють до зони особливого, дбайливого ставлення вже в якості визнаних законом “коридорів екологічної мережі”. Причому зауважу, що, як і “ядра”, ці коридори набувають статусу загальнодержавних або регіональних. І від цього статусу залежить, на якому рівні слід отримувати, скажімо, дозвіл для забудови даної території – на регіональному рівні, чи в Києві.
Отже, загальнодержавними “ядрами” національної екомережі віднині на Одещині слід вважати: Нижньо-Дунайське ядро, що, під егідою Дунайського біосферного заповідника, охоплює пониззя долини Дунаю; Нижньо-Дністровське ядро – що, під егідою Нижньо-Дністровського національного природного парку, охоплює пониззя долини Дністра; та Чорноморське ядро – що, під егідою Національних природних парків: “Велике філофорне поле Зернова” і “Мале філофорне поле”, охоплює північно-східний шельф Чорного моря.
Регіональні ядра екомереж: Нижньо-Тилігульське ядро, що складається в основному з Тилігульського ландшафтного парку; Савранське – із заказників “Савранський ліс” та “Сосновий ліс”; Павлівське – із заказників “Павловський”, “Фросино”, “Шептереди” у Фрунзівському та В.-Михайлівському районах; Староманзирське – з ботанічного однойменного заказника в Тарутинському районі; Петровське – з заказників “Коса Стрілка” та “Петровський” Комінтернівського району; Долинське – з “Волинського” ботанічного заказника; Байталівсько-Жеребківське – заповідного урочища “Байтали” Ананьївського району; Бендзарське – з Бендзарського заказника Балтського, та Будейське – з заповідного урочища “Чебанка” Кодимського районів.
Тобто, ось перед вами 12 загальнодержавних та регіональних “ядер” національної екосистеми. Позначте їх на своїй карті і приготуйтеся поєднати “коридорами”. Попереджаю, що в поняття “коридор” входять води озер, моря та річок, прибережні смуги, долини, з їх рослинністю, ліси та чигарникові долини. Так от, до загальнодержавних “коридорів” належать: Азово-Чорноморський – з прибережними смугами обох морів. Галицько-Слобожанський – з зонами лісостепу та долинами річок Савранка і Південний Буг; Південно-Український – зона степів Роздільнянського, Іванівського та Березівського районів; Прибрежно-Дністровський – долини Дністра та Кучурганського лиману; Прибрежно-Бузький – з долиною Південного Бугу.
Що ж до регіональних екокоридорів, то до них віднесено: Кодимсько-Савранський – зона лісостепу з лісами, лісосмугами, луками та пасовиськами; Кодимсько-Слобідсько-Байталівський; Слободсько-Ягорлицький, Кучурганський – з долиною р. Кучурган; Велико-Куяльницький – з долиною р. Великий Куяльник; Тилігульський – що вбирає в себе всю берегову смугу Тилігульського лиману та долину річки Тилігул; Павлівсько-Великомихайлівсько-Червонознаменський; Нижньо-Дунайський – з заплавними луками, сіножатями, лісами та чагарниками долини Дунаю. А також приозерні “коридори”: Ялпузький, Катлабузький, Киргиз-Китайський, Сасик-Когильницький, Хаджидерський – по річці Хаджидер, та Чорноморський прибережно-морський – з прибережною смугою Чорного моря в межах області.
Не знаю, як у вас, а в мене одразу ж виникають запитання. Ми вже знаємо, що все пониззя Дунаю, включно з Дунайським біосферним заповідником, віднесене до Нижньо-Дунайського загальнодержавного “ядра екомережі”. А потім раптом з’ясовується, що вся долина річки Дунаю (з усіма водними об’єктами, луками, сіножатями...) належить до... екологічного коридору, причому навіть не загальнодержавного, а регіонального! То як це сумістити? До того ж, “коридор” має поєднувати ядра екомережі. То які такі ядра екомережі поєднує на регіональному рівні регіональний “коридор” “Нижньо-Дунайський”? Те ж саме стосується і Чорноморського прибережно-морського коридору, вся можлива територія якого уже задіяна в Чорноморському загальнодержавному “ядрі”, та в Азово-Чорноморському загальнодержавному “коридорі”. Навіщо було ту ж таки прибережну смугу заносити ще й до регіонального “коридору” – зрозуміти важко. І таких запитань щодо програми формування національної екомережі в Одеській області виникає чимало. Вважаю, що вона ще потребує широкого обговорення і уточнення.
