Як і слід було cподіватися, найактивніше розв’язувати проблему чергового протистояння між виконавчою та законодавчою гілками влади взявся спікер Верховної Ради Володимир Литвин. Продемонструвавши, що парламент може виступати в ролі караючого меча і звільняти тих чиновників, які «проштрафилися», Литвин розпочав новий етап своєї миротворчої кар'єри.
Новітнє ноу-хау від спікера віддало данину сучасній світовій політичній моді і має неофіційну назву «дорожня карта». Відповідно до пропозицій Литвина, для знаходження компромісу між гілками влади і щоб конфлікт між парламентом і Кабінетом Міністрів не переріс у політичну кризу, спікер Верховної Ради пропонує ініціативи, про які сам Литвин сказав так: «Я запропонував «дорожню карту», що складається з набору пропозицій: присяга суддів Конституційного Суду і обрання за квотою Верховної Ради, часткове переформатування уряду, уточнення до постанови щодо підтвердження повноважень уряду, ухвалення закону про Президента і Кабінет Міністрів, а також регламенту».
Розглянемо пропозиції спікера детальніше. Перше, і, можливо, головне – приведення до присяги суддів Конституційного Суду України, які були призначені Президентом і обрані на з'їзді суддів. Другий пункт – обрання суддів КС за квотою Ради, і на даний час вже обговорюється процедура формування списку кандидатур, які претендують на посаду суддів КС. Таким чином, глава законодавчої гілки влади демонструє прагнення сформувати повноцінну судову владу, яка досі у державі перебуває у «підвішеному стані». Але, зробити це за особливих умов – не так, як пропонують пропрезидентські фракції (запакувати КС «своїми» людьми і у найближчі місяці зробити ревізію конституційної реформи), а за активної участі парламенту. Тобто – відібрати кандидатури суддів за квотами абсолютно різних політичних сил.
Третій пункт передбачає часткове переформатування уряду, звільнення Кабінету Міністрів від занадто вже одіозних фігур з метою його більшої підтримки у парламенті. Крім того, розглядається можливість реалізації варіанту, відповідно до якого міністри, губернатори, а також представники виконавчої влади, що включені до списків політичних сил і мають намір балотуватися на березневих виборах до Верховної Ради, повинні піти у відпустку на період виборчої кампанії – це четвертий пункт.
Пункт п'ятий потенційно найконфліктніший – Верховній Раді, можливо, буде запропоновано переглянути свою постанову про відставку Кабміну від 10 січня 2006 р. Говорити у даному контексті про те, що парламент може здати свої позиції – невірно, оскільки ця можливість буде запропонована у пакеті з ухваленням закону про Кабмін, Президента і регламент Верховної Ради. І на завершення, як говорили в програмі «Час», – «про погоду». Останній пункт «дорожньої карти» – вимога про ухвалення постанови про національну безпеку України, пов'язану з підписанням угоди про постачання російського газу до України.
Таким чином, формула Литвина у парламенті в передостанній день сесії виявилася єдиним (!) продуманим документом, що вказує на опорні точки перемир'я політичних сил. Майстер компромісів Володимир Литвин у черговий раз спробував «розрулити ситуацію», але парламентарі потрібною кількістю голосів на погоджувальній раді не підтримали ініціативу спікера. Як пояснив у скорому часі керівник парламентської фракції Народної партії і найближчий соратник Литвина Ігор Єремеєв: «Політичні і передвиборні амбіції, на жаль, сьогодні не дають можливості ворогуючим політичним силам ухвалювати рішення, керуючись принципом помірності і прагматизму». Так само Єремєєв додав, що «саме передвиборні пристрасті і вузькопартійні інтереси не дозволили політичним силам взяти за основу компромісу документ, розроблений спікером Верховної Ради». Разом з тим, соратник спікера і керівник виборчої кампанії Народного блоку Литвина Єремєєв висловив надію, що до «дорожньої карти» голови ВР політичні сили ще обов'язково повернуться, оскільки «на даний час це єдина глибоко продумана формула досягнення злагоди між політичними силами, що враховує інтереси всіх сил, представлених у парламенті».
Сам же автор документа Володимир Литвин заявляє, що його ініціатива допоможе Верховній Раді «зберегти лице». Віктору Ющенку глава парламенту запропонував поки що у сесійній залі не з'являтися, оскільки, за його ж словами: «У нас так заведено, що перші дві години один одному висловлюють претензії, а на третій годині розпочинається діалог». За порадою спікера, Глава держави (в умінні знаходити компромісні рішення Віктор Ющенко, на жаль, помічений не був) на ті самі «дві години» до Ради не приїхав.
З Кабміном ситуація складніша, оскільки, за словами Литвина, «є велика алергія у суспільства і парламенту, і треба ухвалювати рішення». На думку Володимира Михайловича, «настрої такі, що багатьох людей відправлять у відставку. Але це ж дає плюс уряду, адже за рахунок рекрутування на посаді міністрів нових людей, він знайде підтримку інших фракцій». Загалом, як звичайно, у кожній ситуації, навіть найзаплутанішій, спікер намагається знайти і, що найдивніше, знаходить раціональне зерно і вихід із складної колізії «малою кров'ю». Єдине те, що його пропозиції вже будуть затребувані (якщо будуть) вже на наступній сесії. А поки що, парламент – у відпустці, Кабмін – у так і незавершеній відставці, Президент – у роздумах...
