З триденним візитом Одесу відвідали лідери виборчого «Опозиційного блоку «Не Так!» – голова СДПУ(о), Віктор Медведчук, екс-міністр соціальної політики Михайло Папієв. Гостей супроводжував народний депутат України, керівник Одеського обласного виборчого штабу «Опозиційного блоку «Не Так!» Володимир Мазуренко. Протягом 15 – 17 лютого В.В. Медведчук та М.М. Папієв зустрічалися з громадськістю Одеси, Іллічівська, Балтського, Кодимського, Савранського, Любашівського, Ананьївського, Котовського, Красноокнянського, Фрунзівського, Біляївського, Овідіопольського, Комінтернівського та інших районів, а також дали прес-конференцію для журналістів одеських і обласних ЗМІ.
Нагадаємо, що до виборчого «Опозиційного блоку «Не Так!», крім Соціал-демократичної партії України (об'єднаної), входять партії «Жінки за майбутнє» (В. Довженко), Республіканська (Ю. Бойко), Центр (С. Гавриш). Лідер блоку – народний депутат України Леонід Макарович Кравчук.
Під час зустрічей з виборцями В. Медведчук та М. Папієв виклали політичну позицію блоку, своє бачення ситуації в країні, окреслили шляхи розв’язання проблем, які стосуються всіх сфер життя держави: політичної, економічної, соціальної, гуманітарної.
ВІКТОР МЕДВЕДЧУК:
– «Опозиційний блок «Не Так!» виходить із загальної платформи, і ця платформа полягає у тому, що ми говоримо цій владі «Не так!» з врахуванням того, що було зроблено протягом 2005 року, коли змінилися зовнішньополітична ситуація, ситуація в економіці, у питаннях кадрової політики, коли змінилося дуже багато чого і, на жаль, не у кращий бік. І обіцянки, які звучали з Майдану, у заявах з боку В. Ющенка та його команди, залишилися обіцянками, і так і не були реалізовані конкретні кроки, спрямовані на поліпшення життя в країні. Відбувалися процеси, у результаті яких зростання економіки впало у п'ять разів, одна криза змінювалася іншою: м'ясна, цукрова, валютна, газова... Постійно зростають ціни... Виникло запитання: що ж сталося в Україні, що змінилося – у порівнянні з 2003, 2004 роками? Змінилося одне: прийшла влада, яка допустила ці кризи, більше того, сама їх і створила. Кризи вплинули на зростання цін, погіршання економічної та соціальної ситуації, умов життя. Це результат непрофесіоналізму і некомпетентності влади.
Спад в економіці за один рік діяльності непрофесійної і некомпетентної влади відкинув Україну у своєму розвитку на 5 – 7 років. Нова влада продемонструвала і своє ставлення до газового консорціуму, який було створено у 2002 році і визначив для України вигідні економічні проекти та стабільність у питаннях цін на газ. А блокування участі України в Єдиному економічному просторі з Росією, Білорусією, Казахстаном? Угоду про ЄЕП було підписано у вересні 2003 року. Україна почала діяти у цьому напрямі і співпраця саме з Росією у 2003 – 2004 роках продемонструвала і заклала не лише основу, але і репрезентувала головну структуру зростання економіки у країні.
2005 рік розпочався із заяви, що Україна рухатиметься у напрямі до вступу в НАТО. Це вперше прозвучало як питання вирішене для нової влади. Однак, згадаємо, що кандидат у Президенти Ющенко під час виборчої кампанії не говорив, що його курс у зовнішній політиці буде курсом утягування країни в НАТО. Ми ініціювали проведення референдуму, винісши на обговорення два питання: про членство України в НАТО, що ми категорично заперечуємо, і участі України в ЄЕП. Ми вважаємо, що відповідь на ці запитання повинен дати кожен громадянин, – для того, щоб визначити майбутнє країни. Ми вважаємо, що проведення такого референдуму, рішення якого матимуть не лише найвищу юридичну чинність, але і норму прямої дії, визначить політику нашої держави і у питаннях співпраці у рамках ЄЕП, і в питаннях насильницького втягування у НАТО. Відповідь на ці запитання може повною мірою визначити не лише курс України у майбутньому, але і розв’язати всі ті проблеми, що існують сьогодні.
За цієї ситуації, що склалася в результаті непрофесіоналізму нової влади, ми заявили цій владі «Не Так!». Але ми не лише говоримо «Не так!», ми знаємо, як виправити ситуацію, щоб зростання економіки тривало і покращилися умови для того, щоб соціальні виплати у вигляді зарплат та пенсій можна було збільшити пропорційно до зростання економіки в країні.
Коли ми говоримо про те, що знаємо, як виправити ситуацію, ми виходимо з того, що представники, які входять до нашого блоку партій не просто працювали, а успішно працювали у законодавчій та виконавчій владі. Не лише відповідали за доручені ділянки, але і домагалися конкретних результатів. Говорячи сьогодні про ЄЕП, ми виходимо з того, що це те, що є найвигіднішим економічним проектом, насамперед для України. Це те, що треба робити для того, щоб мати ринки збуту нашої продукції в Росії та інших країнах СНД, це економічні проекти, які можуть збільшити зростання економіки і наповнити її реальним змістом. Це вигідно Україні і це робилося, ця робота досягала конкретних результатів, які принесли користь Україні.
Саме тому ми говоримо, що наша політична позиція є реальною позицією, де конкретні справи говорять самі за себе. Саме це повинно, на наш погляд, оцінюватися під час виборчої кампанії. Тому, виступаючи перед вами, ми виходимо з тих конкретних справ, які вже було зроблено, з тієї позиції, яку ми посідаємо не перший рік. Ми не змінюємо своє забарвлення, не змінюємо прапорів, своїх принципів і послідовності у будь-яких питаннях, де ми мали свою позицію і відстоювали її. Саме з цією позицією ми йдемо до людей, хочемо одержати їхню довіру. Саме тому сьогодні, з огляду на політичну ситуацію, яка склалася у країні, спад і негативний стан економіки, ми закликаємо вас сказати цій владі «Не Так!». И ми хочемо, щоб на виборах 26 березня це було сказано.
МИХАЙЛО ПАПІЄВ:
– Пріоритетом передвиборної програми «Опозиційного блоку «Не Так!» є розв’язання соціальних питань, реальне підвищення рівня життя народу. Ми виходимо з того, що мінімальна пенсія повинна бути на рівні 600, мінімальна зарплата – 730 гривень. Середня зарплата – 1600. Причому, для того, щоб обмежити бажання Президента та його оточення підвищувати зарплату лише собі, народні депутати України внесли до Верховної Ради законопроект, відповідно до якого зарплата прем'єр-міністра, а вона є базовою, нараховується, виходячи з 30 мінімальних зарплат. Тобто, хоче прем'єр-міністр мати зарплату 30 тисяч, – немає проблем. Але нехай мінімальна буде 3000, – а вчителі, наприклад, одержуватимуть 6-7 тисяч. Тоді це буде хоч якась соціальна справедливість. Якщо не можна цього зробити, нехай прем'єр-міністр одержує 3500 і думає, як підняти зарплату громадянам.
Ми хочемо зробити Україну соціальною державою, як це випливає зі статті 1-ї Конституції. Щоб наповнити це слово реальним змістом, ми виходимо з програмою для молоді, у нас є проект закону про стандарти молодіжної політики, де конкретно викладається механізм реалізації забезпечення першим робочим місцем, безвідсотковим кредитуванням на одержання освіти, підтримки соціально незахищених верств населення. Ми за те, щоб ліквідувати зрівнялівку у нарахуванні пенсій і насамперед підвищити пенсії громадянам, які мають виробничий стаж. Це обов'язок держави і нам необхідно це зробити.
Під час зустрічей В. Медведчук і М. Папієв відповіли на запитання, серед яких були, зокрема, такі:
ПРО СКАСУВАННЯ ДЕПУТАТСЬКОЇ НЕДОТОРКАННОСТІ
– У 2000 році було проведено референдум, одне з питань якого стосувалося пропозиції про скасування депутатської недоторканності. Його підтримали 90 відсотків з тих, хто брав участь у референдумі. Але у Конституційному суді пояснили, що зміни до Конституції повинні вноситися не шляхом референдуму, а парламентом. А коли питання було внесено у парламент, то за скасування проголосували лише 164 депутати. Наша фракція була за скасування і ніколи не змінювала своїх переконань щодо цього питання.
ПРО СТАВЛЕННЯ ДО РЕФОРМУВАННЯ АРМІЇ
– До тієї реформи, яка зараз провадиться – ставлення негативне. Тому що армія реформується під стандарти НАТО. Ми проти такого реформування Збройних сил, хоча завжди виступали за реформу і Міністерства оборони, і армії.
ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ «КРИВОРІЖСТАЛІ»
– Ставлення негативне. Наша фракція голосувала за постанову, яка забороняла приватизацію «Криворіжсталі». Але ця постанова не була виконана ні урядом, ні Фондом Держмайна. Сьогодні ми виступаємо проти продажу Укртелекому. Ми виступаємо і проти того, щоб були продані порти. Ми взагалі виступаємо проти того, щоб приватизувалися об'єкти державної власності, які є рентабельними. Щодо використання коштів, отриманих в результаті приватизації «Криворіжсталі», то наша фракція внесла законопроект (закон був ухвалений у першому читанні), відповідно до якого ми пропонували розпорядитися ними так. Три мільярди виділити на погашення боргів від втрати внесків Ощадбанку колишнього СРСР, частина – на будівництво житла для молоді, військовослужбовців, для боротьби з онкозахворюваннями та туберкульозом. Такою була наша позиція, і ми відстоювали її.
ПРО ГАРАНТІЇ ТОГО, ЩО ОБІЦЯНКИ БУДУТЬ ВИКОНАНІ
– Ми не виходимо з того, що сьогодні щось обіцяємо. Зверніть увагу, – ми говоримо про те, що робили і чого домоглися. Звичайно, що політична позиція в цих питаннях у нас не змінювалася. Якщо ми говоримо про взаємини з Росією, то ця позиція у нас була і три роки тому, і два, є сьогодні і не зміниться завтра. Це ж стосується і ставлення до вступу України у НАТО.
ПРО СТАВЛЕННЯ ДО СТАНУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОЇ СФЕРИ
– Ми за реформу житлово-комунального господарства, без якої не позбутися існуючих недоліків. «Комунальники» і влада вбачають вихід для утримування системи ЖКГ в одному – у збільшенні тарифів. Ми вбачаємо вихід в іншому. Треба виходити з того, що є досвід розвинутих європейських країн у формуванні і побудові житлово-комунальної сфери. Цей досвід потрібно запозичити, знайти оптимальну форму обслуговування населення, коли стане неможливим хамство, а буде обов'язок перед людьми, які сплачують гроші і повинні знати, за що. Розв’язання проблеми можливе лише через реформу ЖКГ.
ПРО РОЛЬ НАРОДНОГО ДЕПУТАТА
Народний депутат повинен бути народним депутатом, – тобто, розв’язувати загальнодержавні завдання. Для того, щоб рішення було ухвалено на законодавчому рівні, депутатові потрібні союзники. Він ніколи не розв’яже проблему тих же ЖЕКів, поки вона не буде вирішена на законодавчому рівні.
В результаті політреформи влада вперше за роки незалежності буде змінена не лише як система влади, але і наповнена новим змістом політичної відповідальності перед людьми та їхнім вибором. Це справді так, тому що після реалізації політичної реформи політичні сили і блоки, яких оберуть, не зможуть змінювати назви, прапори, під якими вони йшли, ідеологію, за якої вони одержали мандат довіри, і відповідальність у питаннях формування законодавчої та виконавчої влади буде зовсім іншою, ніж до виборів 26 березня.
Якщо пройшли депутати під прапором «Опозиційного блоку «Не Так!», комуністів, соціалістів і так далі, вони цей прапор змінювати не можуть, – тому що, якщо поміняють, їм доведеться вийти у відставку і прийдуть наступні за списком. Вони нестимуть відповідальність за свою платформу і тоді наприкінці шляху доведеться розраховуватися. Адже сьогодні, коли починаєш шукати, з ким розраховуватися, – вже немає ні тих партій, ні фракцій, вже вони чотири рази поміняли назву. Щоб цього не було, потрібна саме така політична відповідальність. А депутати повинні відповідати не за роботу ЖЕКів або купування спортивного спорядження для школи, а за розбудову правильної державної політики, яка визначить нормальний розвиток економіки, соціальної та гуманітарної сфер. Ось тільки тоді законодавчий орган відповідатиме своєму покликанню і, найголовніше, реалізовувати повноваження, які йому продиктовані Основним законом України.
