ВІКТОР ЛОБАЧ – РАЙВІЙСЬККОМ
Єдина військова частина Міністерства оборони України на території Іванівського району – це районний військовий комісаріат, який протягом 17 років очолює підполковник Віктор Лобач.
7 липня 1986 року – незабутня дата в його житті. Саме в цей день Віктор Іванович за направленням приїхав до Іванівки працювати на посаді помічника ра¬йонного військового комісара. Вже через рік за підсумками року роботи старший лейтенант Віктор Лобач був визнаний кращим в області. А вже в 1988 році 25-річного старшого лейтенанта Віктора Лобача призначають ра¬йонним військовим комісаром. Очолити райвійськкомат у такому молодому віці, командувати вищими за званням було непросто. Але наполегливою працею він здобув авторитет в колективі.
В. І. Лобач неодноразово був нагороджений за досягнення в службі. З 1989 по 1993 він займав перше місце в області. У 1992 році за значні успіхи в службі та вміле керівництво районним військовим комісаріатом, Віктору Івановичу наказом Міністра оборони було достроково присвоєне військове звання майор.
За роки керівництва районним військовим комісаріатом Лобач провів 34 призови до лав Збройних сил СРСР та України. Понад 500 чоловік прийнято на службу за контрактом.
– Віктор Іванович зробив безліч добрих справ – говорить учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни Віталій Павлович Йовенко. – Це прекрасна й уважна людина, він дбає про нас, стареньких. Чи то День Перемоги, чи то інше наше ветеранське свято, районний військком докладає максимум зусиль для його організації і робить це з доброю душею і благими намірами.
– В. І. Лобач – людина з доброю душею, – розповідає жителька Іванівки Валентина Іванівна Арнаут. – – Пам’ятаю, як до лав Збройних сил України призивався мій син Влади¬слав. Я дуже хвилювалася, переживала за сина, але районний військовий комісар мене заспокоїв, знайшов добре слово.
Вже чотири скликання поспіль Віктора Лобача виборці Червоно¬знам’янки, Михайлополя та Іванівки обирали депутатом різних рівнів. Нині він депутат Іванівської селищної ради.
Велике захоплення Віктора Івановича, гра для справжніх чоловіків – футбол. Починаючи з кінця 80-х років, футболу в районі практично не було. В районі пам’ятають, як в 1996 році Віктор Лобач організував спортивний футбольний клуб «Вікторія» і в період з 1996 по 1998 роки проводив чемпіонат ра¬йону з футболу, в якому брали участь 12 команд. «Вікторія» брала участь в першості області серед команд вищої ліги, показувала яс¬краву гру, досягала успіхів. На превеликий жаль, для шанувальників районного футболу цієї чудової команди вже немає.
У В.І. Лобача багато друзів. Він вірить у світле майбутнє Іванівського району, який за стільки років став для нього рідним.
Роман КІР’ЯК,
Іванівський район
БУВ НА СЛУЖБІ ПРИКЛАДОМ
Олена Володимирівна Бабенко, яка мешкає у селі Жовтень, впродовж останнього року найбільше переживала за свого сина Семена. Та й не дивно, адже він служив у Збройних силах України. І хоча вона знала, що служба в нього проходить добре, та все ж таки щеміло материнське серце за рідну кровиночку. Частенько ночами думала: “Як там мій синочок? Чи йому не холодно? Чи не голодно? Чи не ображають і не збиткуються над ним старші?”
З нетерпінням чекала дзвінків. А листи перечитувала по кільканадцять разів.
До призову в армію Семен по закінченні школи ще встиг попрацювати в Одесі в бригаді будівельників щодо ремонту житла.
На службу потрапив до аеромобільно-десантної роти. Це сталося не випадково, оскільки ще до служби в армії він займався східними єдиноборствами. На змаганнях юнаків віком до 18 ро¬ків Семен Бабенко посів перше місце в Одеській області. Отже, для армії він був, як знахідка.
Керівництво частини було задоволене тим, як ніс службу наш земляк. Він успішно опановував усе, що вимагали від нього командири. З усіх дисциплін мав відмінні оцінки, був добрим фахівцем своєї справи.
Виконавши програму стрибків з парашутом з вертольота Мі-8, він здобув звання парашутиста-відмінника.
Семен Бабенко неодноразово брав участь у батальйонних та оперативно-тактичних навчаннях “Реакція-25”, антитерористичних навчаннях “Тайфун-2005”. На них демонстрував добру фізичну, тактичну і вогневу підготовку. Був заохочений командувачем військ Південного оперативного командування. Постійно залучався до несення служби зі зброєю по охороні державних і військових об’єктів.
– Хочеться, щоб на рядового Семена Олеговича Бабенка з Жовтня рівнялись сьогоднішні призовники, які в майбутньому поповнять лави армії, – говорить помічник райвійськкома Ширяїв¬сько-Миколаївського райвійськкомату, старший лейтенант Геннадій Павлович Форостенко. – На службі наш земляк був взірцем.
Восени 2005 року С.О. Бабенко звільнився з лав Збройних сил України. Два молодших братики Максим і Сашко із захопленням дивились на свого Семена і мріяли про те, щоб у майбутньому бути схожими на нього.
З повагою дивляться на свого земляка й ті, хто раніше проходив військову службу, і навіть ті, хто воював. В душі вони зарахували Семена Бабенка до когорти захисників Вітчизни, бо він успішно витримав екзамен на мужність, справжню чоловічу гідність.
Іван ТРЕГУБЕНКО,
Ширяївський район
НА ШЛЯХУ ДО ЛІБЕРІЇ
Ось уже два роки стоять на варті небесних просторів Ліберії наші миротворці з 56-го окремого гелікоптерного загону.
Сьогодні на базі окремого полку Південного оперативного командування триває робота з підготовки до ротації особового складу і техніки на Чорний континент. Військові авіатори далі удосконалюють свої професійні навички. Як відзначив у розмові з нашим кореспондентом командир полку, полковник Тарас Шлюхарчук екіпажі з початку навчального року вже мають у своєму активі понад 300 годин нальоту. Підготовлено 7 командирів екіпажів і 7 льотчиків-операторів. Планується, що до кінця поточного року авіатори повинні побувати у повітрі понад 3 тисячі годин. У цей час основна увага зосереджена на професійній підготовці гелікоптерників, виконанні ними завдань як вдень, так і вночі. Незабаром на базі Південного оперативного командування відбудуться збори, під час яких армійські пілоти зможуть удосконалити свої теоретичні знання і практичні навички у повітрі. До початку зборів вся авіаційна техніка пройшла своє відновлення на авіа¬ційно-ремонтних заводах у Севастополі і Конотопі. На думку командування, все це допоможе підготуватися як льотному, так і наземному складові майбутнього українського контингенту до ротації на спекотний континент вже у травні цього року.
Залишається нагадати, що основним завданням українських військових пілотів у цій далекій африканській країні є підтримка миру між протиборствуючими сторонами, а також доставляння гуманітарного вантажу і надання медичної допомоги населенню.
Наш миротворчий контингент оперативно підпорядкований командувачу військ сил Місії ООН у Ліберії, а загальне керівництво здійснюється Генеральним штабом Збройних сил України.
