21 – 22 лютого на Одещині з робочим візитом перебував голова Республіканської партії України, один із лідерів «Опозиційного блоку «Не так!» Юрій Бойко. Він провів зустрічі з виборцями міст Білгорода-Дністровського та Теплодара. Зустрівся з мером Б.-Дністровського Миколою Чербаджі, дав кілька пресс-конференцій для обласних та місцевих ЗМІ, виступив у програмах одеських радіостанцій та каналів телебачення. Разом із ним у передвиборчих агітаційних заходах брали участь начальник Одеського обласного штабу «Опозиційного блоку «Не так!» Володимир Мазуренко, заступники начальника цього штабу Віктор Русинек, Валерій Мазуренко та Галина Черняк.
В інтерв’ю впливовому журналу «Лайф & Спорт» своє життєве кредо Юрій Бойко визначив досить лаконічно, але всеосяжно: «Успіх повинен опиратися на професіоналізм». А професіоналізм, як він вважає, формується не лише суто професійною підготовкою, але й відповідальністю за доручену ділянку роботи, умінням бачити перспективу своєї діяльності і прогнозувати не лише її можливі досягнення, але й можливі економічні, соціальні та політичні наслідки. Звідси і його девіз: «Професіоналізм, послідовність, державне мислення!»
Користуючись передвиборчими агітаційними можливостями, кожен політик може скільки завгодно критикувати, декларувати власні можливості і навіть повчати. Але неминуче настане момент, коли виборець, політичні опоненти і саме життя запитають його: «А що в тебе самого за плечима? Що ти зробив для власного бізнесу, на своєму службовому місці, для своєї країни і свого народу?!» Так от, Юрій Бойко належить до тих професіоналів і громадських діячів, усе життя яких, свідчить: перед нами справді ділова людина, професіонал найвищого ґатунку, керівник, досвід якого завжди спирався на освіченість, інтелект, партнерську і громадянську порядність.
А про те, як формувався сам цей досвід фахівця, керівника і людини державного мислення, дізнаємося вже хоча б із його послужного списку. Освіта: Московський хіміко-технологічний інститут ім. Д. Менделєєва (1981, інженер, хімік-технолог) та Східно-Український університет (бакалавр, інженер-економіст). На Рубіжанському хімзаводі “Зоря” він пройшов шлях від майстра виробничої дільниці до генерального директора. Вже як досвідченого керівника і менеджера, в 1999 році, його призначають генеральним директором АТ «Лисичанськнафтооргсинтез», а з серпня 2001-го по лютий 2002-го він очолює правління дуже впливового акціонерного товариства «Укртатнафта». Саме на цій посаді його помічають у державних коридорах влади, і молодого перспективного керівника призначають спочатку заступником держсекретаря Мінпаливенерго, а далі – першим заступником міністра топлива та енергетики України. Й, нарешті, з лютого 2002-го по березень 2005 року Юрій Бойко очолює правління НАК «Нафтогаз України» – організацію в наш стратегічно кризовий нафто-газовий час настільки могутню, впливову та політичним німбом оповиту, що переоцінити значення для держави і її, ї постаті, що перебуває на її вершині, –просто неможливо.
Тепер уже всіма визнано, що, перебуваючи на цій відповідальній посаді, Юрій Бойко доклав максимум зусиль, аби газовий ринок країни, який доти перебував під пануванням трейдерів, повернути під державний контроль; щоб вивести із затінку фінансові потоки «Нафтогазу України», перетворюючи його із підозрілого «тіньовика» в справного, прозорого платника податків. Перехід під контроль НАК теплопостачальних організацій сприяв налагодженню нормального забезпечення населення теплом, а завдяки жорсткій політиці НАК, розрахунки за газ збільшилися з 78% у 2001-му до 95,5% у 2004 році. Тож чи варто дивуватися, що завдяки налагодженню дисципліни управління та економічної стабільності, прибутки компанії зросли за цей час із 22 млрд до 48 млрд гривень. А велетенські борги за газ перед Росією та Таджикистаном (відповідно 1,43 млрд та 310 млн доларів) нарешті були погашені.
Закріплюючи своє становище на газовому ринку та зміцнюючи паливну безпеку України, компанія подбала про створення національної мережі автозаправочних станцій, було підписано стратегічні угоди з російським «Газпромом», котрі до 2013 року гарантували стабільні обсяги поставок газу та стабільні ціни на нього; потроєно вкладення у розвиток національного газовидобутку, а податкові відрахування «Нафтогазу» сягнули 10% українського держбюджету. І це при тому, що вдвічі було збільшено платню працівникам нафтогазової галузі, а чималі кошти вклали у соціальну сферу підприємств.
Про особистий внесок Юрія Бойко у цю справу свідчать красномовні рядки з його біографії. 2003 року він здобуває почесні звання «Кращий бізнесмен року» за рейтингом журналу «Кореспондент» та переможця рейтингу ТОП-100 «Инвестгазеты», а 2004 року удостоєний найвищого звання і визнання нашої країни – «Герой України». І коли в квітні минулого року українські республіканці обирали його на Першому всеукраїнському з’їзді лідером своєї Республіканської партії України, вони виходили передусім із того, що йдеться про появу на політичному олімпі нового яскравого діяча, з чудовою діловою репутацією менеджера державного та європейського рівня, істинного патріота своєї країни, висококласного економіста, який знає, як і що слід зробити, щоб Україна і її народ посіли гідне місце серед розвинених країн світу.
І якщо він і його партія перебувають зараз у конструктивній опозиції до нинішньої влади, то це не від прагнення будь-що досягти вершин державної влади, а від усвідомлення того, що біля державного керма виявилося чимало людей професійно непідготовлених для таких політичних злетів та посад; що в їхніх діях чимало піару, політиканства та політичної заангажованості. Недарма Юрій Бойко не раз із прикрістю повторював: «Щойно я чую, що в нашій державі починають голосно кричати про національний патріотизм, та підступність лідерів сусідніх держав, як одразу ж починаю розуміти: ці крикуни знову провалили свою справу як професіонали».
Плануючи візит на Одещину, Юрій Бойко невипадково обрав для зустрічей з виборцями саме ці два міста: Білгород-Дністровський та Тепло дар. З Білгородом його поєднує давній суто людський та професійний інтерес. Понад два роки тому, коли вищим керівництвом країни було прийнято рішення підвести, нарешті, до цього старовинного міста, яке в останні десятиліття інтенсивно розбудовувалося, магістральний газопровід, Юрій Бойко, колектив Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», зробили все від них залежне, аби прокласти цю магістраль найкоротшим, стратегічно вигідним (щоб не прокладати його по кордону з Молдовою) шляхом – по дну Дністровського лиману; у найкоротший термін, залучаючи всю належну в таких випадках техніку і технологію. Жителі міста й досі із вдячністю згадують і самого Бойка (я переконався в цьому і під час інтерв’ю з виборцями, і під час їх зустрічі з цим політиком), і його підлеглих, особливо водолазів, які відважно діяли в холодній воді, в екстремальних умовах. Але сталося так, що на те, щоб прокласти магістраль до міських котелень, волі і коштів у керівництва вистачило, а для того, щоб прокласти міську газову мережу, підводячи паливо хоча б до висотних будівель, в яких особливо потерпають без газу, –не знайшлося.
Сплелося у цьому місті і ще кілька соціально-економічних проблем. Тут стоїть чудова древня фортеця, яку обов’язково слід зберегти для нащадків, і яка могла б давати значні прибутки від туристичного бізнесу. Але спочатку треба і фортечні мури та вежі врятувати, і туристичну інфраструктуру налагодити. А хто на Одещині не знає, що свого часу місто було перетворене на всесоюзний осідок військових пенсіонерів, і тепер його так і називають «містом від ставників». А це викликає диспропорцію між чисельністю населення і його працездатністю; вимагає налагодження відповідної соціальної та медичної галузей. Дуже болючою залишається і проблема житла для тих, хто свого часу чесно захищав Батьківщину. А скільки проблем створюється через те, що в місті розбалансовано промислову інфраструктуру; що не вистачає робочих місць для молоді; що давно слід відродити місцевий порт; що місто й район не можуть розвиватися, не маючи належних доріг.
Показово, що Бойко жодного разу не вдався до голослівних запевнень та депутатських обіцянок за принципом «До виборів наобіцяв, а після виборів забув». Кожну з проблем він докладно аналізував, до кожної підходив, як реально мислячий економіст і політик. І мабуть, саме тому, і в Білгороді-Дністровському, і в Теплодарі, місті, що так і не стало “столицею південноукраїнської енергетики, а перетворилося на віддалений спальний район Одеси, Юрію Бойку, як державному діячеві вірять. Це відчувалося і під час дискусій, і в кулуарах. Тим паче, що в Теплодарі та в Білгороді міська влада вже чимало зробила, щоб вивести свої міста з економічного застою, і потрібна лише мудра економічна стратегія щодо таких міст, програма їх відродження, бачення їх перспективи. А Бойко саме з тих людей, які здатні не лише породжувати надію, але й утілювати її у життя.
Байлук Надія Іванівна приїхала на зустріч із Ю. Бойко з села Бритівки. Дружина офіцера-відставника (який родом сибіряк, багато років прослужив на Далекому Сході) вона гідротехнік за фахом. Свого часу налагоджувала у Придунав’ї рисівництво. Україну прагне бачити в Єдиному економічному просторі з Росією та Білорусією, хоче щоб задністровський край був процвітаючим, щоб Україна залишалася поза НАТО. Прилучаючись до політичного життя, вона навіть їздила на мітинг до Києва. Поки що вона лише придивляється до різних платформ і програм, але відчуває: Юрій Бойко – людина справи, такому можна довіряти. Все, що можна було зруйнувати, вже зруйновано, тепер час відбудовувати.
Наталя Андріївна Шмідт поєднує посади керівника районної організації СДПУ(о), керівника районного штабу «Опозиційного блоку «Не так!» і директора Білгород-Дністровського маслозаводу, що перебуває зараз на реконструкції. Від блоку «Не так!», його лідерів вона чекає рішучих заходів, які допомогли б підняти всю промисловість міста, краю, України. Вона вважає, що люди занадто стомилися від політиканства і чекають приходу до влади ділових, рішучих керівників, які знають ціну слову і ділу. Саме тому й прилучається до організації виборчого процесу в своєму районі.
У грудні минулого року міжпартійний з’їзд СДПУ(о), РПУ, об’єднань «Жінки за майбутнє» і «Центр» затвердив Юрія Бойка п’ятим номером у виборчому списку «Опозиційного блоку «Не так!». У блоці він уже дебютував власною економічною програмою «100 інновацій для України». Одна з цих інновацій – надання державного пріоритету машинобудівній галузі, яка «за розумного підходу до її розвитку здатна «потягти» за собою багато інших галузей економіки». Він виступає за розвиток власного газовидобутку, у поєднанні з виваженим ставленням до іноземних постачальників палива, без якого нам просто не обійтися. Надійний сім’янин, батько шести дітей, він, звичайно ж, за надійний соціальний захист самого інституту української сім’ї; проти приватизації великих державних підприємств, які і дають значні прибутки державі, і визначають її економічну незалежність. Він відстоює позаблоковий статус України у поєднанні із державницьким ставленням до розбудови власних збройних сил. Тож лишається сподіватись, що виборці гідно поцінують і професіоналізм та досвід самого Юрія Бойка, і всю лідерську команду «Опозиційного блоку «Не так!», яку він гідно репрезентував у нашому краї.
Б. ІВАНИЦЬКИЙ Оплачено из избирательного фонда партии
