14 березня в Києві, в «Українському домі», відбулася прес-конференція для центральних та регіональних ЗМІ, в якій взяли участь Президент України Віктор Ющенко та Прем’єр-міністр Юрій Єхануров. Провідною на цій прес-конференції було задекларовано тему: «Проведення чесних виборів як пріоритет влади». Крім того, було розглянуто питання «Регіони України реалізують програму Президента Ющенка «10 кроків назустріч людям» і «Стратегія розвитку України (позачергові завдання, пріоритетні напрямки та програми Президента України)». Сьогодні ми подаємо нотатки нашого спеціального кореспондента з цієї прес-конференції.
Оцінюючи перебіг нинішніх виборів, Юрій Єхануров, який зустрівся з журналістами першим, подав виборну кампанію, як “найкволішу з усіх, які знала історія незалежної України”. Але і він, і Президент України Віктор Ющенко, який загалом погодився з таким визначенням, виходили з того, що “кволість” ця проявляється у відсутності якихось свіжих ідей. Політичні сили експлуатують ті ж ідеї, гасла і ті ж прийоми пропаганди та агітації, які вже здебільшого вичерпали себе ще під час минулих президентських виборів.
Ющенко особливо наголосив на тому, що в опозиції зараз є вільний доступ до всіх засобів масової інформації, що опозиційних пропагандистських матеріалів, засобів агітації та реклами тепер значно більше, – і в Києві, і в багатьох інших містах та регіонах, – ніж у провладних сил. Інша річ, що опозиціонери свою пропаганду будують в основному на песимізмі, беручи песимізм у поглядах на сучасне і майбутнє України за основу своїх прогнозів, оцінок та порівнянь. Водночас вони не пропонують ніяких нових, раціональних підходів, зосереджуючись на чорному піарі, авантюристичних обіцянках та дискредитації влади.
“На жаль, – визнав Ющенко, – в сучасній виборчій кампанії я особисто не знаходжу для себе нічого цікавого, нічого такого, що спонукало б до якихось нових ідей, визначало шляхи подальшого розвитку нашого суспільства”. Одначе ніякі оцінки діяльності в передвиборчий період тих чи інших сил не здатні відволікти владу від святкового обов’язку зробити все від неї залежне, аби наступні вибори були максимально організованими, тех¬нічно забезпеченими, прозорими та справедливими. Оскільки саме це прагнення, врахувавши прикрий досвід кількох інших виборчих кампаній, визначається зараз керівництвом держави як істинно державницький і громадянський пріоритети. І якщо під час недавньої звірки списку виборців, того списку, який діяв під час минулих виборів, виявилося, що в ньому не знайшли себе 1400 тисяч виборців, саме з тих, які живі-здорові і мали б бути в тих списках, то вже сам цей факт свідчить, з одного боку, про те, як недбало і не професійно були складені ці списки органами колишньої влади, і скільки праці довелося докласти нинішнім орга¬нізаторам виборів.
Зараз усе ще залишаються (на день прес-конференції) недоукомплектованими близько десяти тисяч виборчих дільниць, але “динаміка в цьому питанні позитивна”, а це означає, що найближчим часом усі недоліки, які тільки можна усунути, будуть усунені. Я не випадково акцентував увагу на тому, що усунені будуть ті недоліки, які реально можна усунути. Недарма Єхануров закликав усіх – і журналістів, і спостерігачів бути реалістами. Бо якщо сьогодні в багатьох селах і селищах нема, в природі не існує, таких приміщень, які б за розмірами своїми та іншими параметрами відповідали вимогам до виборчих дільниць, то дива не станеться, ніхто не здатен збудувати ці тисячі приміщень упродовж якихось двох тижнів. Водночас не слід списувати ці недоліки на нинішню владу. А де відбувалися вибори під час усіх попередніх кампаній? Чи не в тих самих приміщеннях? Й організаторами минулих кампаній були ті, хто зараз перебуває у лавах опозиції, всіх і все критикуючи.
Тим часом за фактами фальсифікації, які відбувалися під час минулих виборів, заведено 4 тисячі карних справ. Понад тисячу з них уже розглянуто у судах, і 876 осіб, безпосередньо винних у цих фальсифікаціях, покарані в судовому порядку. Але Ющенко підкреслив, що він не збирається тиснути ні на слідчі органи, ні на органи суду, аби прискорювати процес розслідування зловживань та покарання винних. Тут усе має відбуватися у відповідності до Конституції та згідно з законами нашої держави.
І Президент, і Прем’єр-міністр відмовилися давати оцінки та коментувати діяльність у передвиборчий період тих чи інших політичних сил, аби не втручатися таким чином у сам виборчий процес. Але, відповідаючи на численні запитання журналістів з приводу того, чому “розкололася помаранчева команда Президента”, чому активісти Майдану виявилися по різні боки барикад, і чи можливе нове єднання “помаранчевих”, а також чи допускає Президент можливість коаліції “помаранчевих” з “регіоналами” або “бютівцями”, та кому саме віддається перевага, Ющенко визначився досить чітко. Він заявив, що цей розкол не стосується ідеалів Майдану, ідеалів демократії, і якщо сьогодні значна частина виборців розчарована тим, що відбувалося у стані “помаранчевих”, тим агітаційним протистоянням учорашніх майданників, яке спостерігається зараз, під час виборів, то й розчарування це стосується не тих пріоритетів демократії, свободи особистості, української державності, які були святими на Майдані, а того, що дехто з “помаранчевої” команди “замінив ідеали громади, ідеали української державності на особисті інтереси”.
І це не помилка ідеї Майдану, вибору його цінностей, а помилка самих цих по¬літичних діячів, а ще тут проявляються помилки, які були допущені під час добору кадрів при формуванні владних органів у центрі і на місцях. А що такі помилки справді були допущені – Віктор Ющенко це визнав. Він не став вдаватися до прогнозів щодо майбутнього парламентської та урядової коаліцій, а запропонував почекати якихось 30 діб, а тоді знову зібратися на прес-конференцію тут, в “Українському домі”, і в цьому ж складі.
Природно, що представників ЗМІ цікавило ставлення Президента до ідеї роздержавлення тих засобів масової інформації, які сьогодні все ще мають бюджетну підтримку, а серед засновників – державні органи влади. При цьому всі ми, журналісти, виходили з того, що не може повноцінно формуватися молода держава, якщо вона не матиме тих ЗМІ, які б залишалися на державницьких позиціях і допомагали владі почути народ, а народу – владу, а ще ми розуміли, що майже всі інформаційні ніші, на луках яких “випасається” нинішня комерційна преса (а це десятки тисяч видань, теле- і радіоканалів), уже освоєні і витоптані, отож сотні державницьких видань, які мають давні традиції і досвідчених журналістів, виявляться перед загрозою зникнення, або ж, захопившись виживанням, кинуться під п’яти всіляких фінансових кланів та місцевих бозна на що налаштованих “нових українців”.
І справжнім шоком для журналістської аудиторії виявилася заява Президента В. Ющенка, який не просто підтвердив, що роздержавлення дійсно відбудеться, але й дослівно заявив: “Демократичній державі не потрібні власні видання. Існування державних видань мало що принесе нашим громадянам”.
Така позиція Президента України вразила журналістів ще і тому, що буквально напередодні цієї прес-конференції голова Держтелерадіо України Іван Чиж, виступаючи перед дніпропетровськими журна¬лістами, не просто негативно поставився до ідеї роздержавлення ЗМІ, але й досить дипломатично назвав націленість на цю ідею наших високопосадовців “позицією абсурду”! Я кажу “дипломатично” тому, що в журналістських кулуарах прес-конференції Президента та Прем’єра можна було почути більш конкретне та цілком народне визначення такої позиції.
І якщо хтось у цій державі вважає нормальним той стан, коли значна частина, скажімо, Закарпатської області програмами державного телебачення не покривається, в той час, коли на цьому ж просторі пасуться 83 ФМ-станції сусідніх держав (а на Одещині справи не кращі), то таким посадовцям-“державникам” можна лише поспівчувати. А той факт, що “радіочастотний кордон”, за визначенням І. Чижа, перебуває зараз в середньому на 200 км у глибину держави від державних кордонів – це, виявляється, наших урядових достойників влаштовує. Тепер ще й заполонимо комерційними виданнями весь газетний простір країни, позбавивши мільйони людей – знедолених, скривджених, зневірених – їх останньої надії – захисту з боку своєї районної чи обласної газети. Бо хто в комерційному виданні всерйоз читатиме їхні листи, і хто перейматиметься їх соціальними та побутовими проблемами? Але, може, саме це й влаштовує нинішню владу? Тоді так і слід сказати. Важливою темою для Одещини є проблема суднобудування та ремонту. Президент зазначив, що у нас уже є заводи, які мають замовлення на 7 років наперед. Але існують три “кризові підприємства” (які саме – він не назвав), і долю їх має вирішувати спе¬ціальна експертна комісія, яка визначатиме ринкові мотивації їхнього існування. Ну а щодо інших питань і проблем, порушених на цій прес-конференції, зокрема, щодо програми Президента “Десять кроків назустріч людям”, – то про них ми поговоримо в наступних публікаціях.
