ЧОРНОБИЛЬСЬКИЙ ДИПТИХ
1. Небо у дзеркалі поля...
Небо у дзеркалі поля.
Бджоли так м’яко дзвенять.
Жодна травинка не коле
В серце зеленого дня.
Трави ростуть, то й не колять.
В червні найвищі вони.
Небо у дзеркалі поля –
Так зацвітають льони.
А милуватись пождемо.
Рідна краса – не для нас:
Ой нарегочеться демон,
Той, що реактора пас.
2. Там живе журба калини...
У куточку України
Межиріччя Прип’ять – Уж.
Там живе журба калини,
Чорнобривців, мальв і руж.
Там волають квіти й віти
В мовчазних, глухих садках:
Наставало чорне літо,
Полином наш світ пропах!
Полинове чорне літо...
Я його запам’ятав:
В електричках – діти, діти!
В матерів – гіркі уста!
Стала пусткою місцина...
Та відродимо й таку.
І розквітне Україна
У серпневому вінку.










