Двадцять років тому в наше життя увійшло слово з гірким присмаком великої ї нечуваної біди – “ЧОРНОБИЛЬ”.
Усе, що сталося в ніч на 26 квітня 1986 року в далекому куточку українського Полісся, відразу ж вийшло за межі однієї країни, набуло характеру глобальної катастрофи Людства. Чорнобиль – це загальна трагедія, спільний біль планети, і його відлуння ніколи не згасне у наших серцях. Чорнобильська аварія стала не лише найбільшим страхіттям кінця XX століття, а ще й мірилом помилок сучасної цивілізації з одиницею виміру „один Чорнобиль”.
Кожен прожитий рік віддаляє нас від трагічної дати. Але ми не можемо, не маємо права і ніколи не повинні забувати про тих, хто ціною власного життя, ціною неймовірних зусиль приборкав планетарну катастрофу, тих, хто пішов із життя, “мічений” чорнобильським лихом... Та ніч для багатьох стала фатальною. “Чорнобильці-ліквідатори” не відступали, не ховались за спини інших. Вони виконували свої обов’язки до останнього подиху, рятуючи наше майбутнє, долю всього Людства.
Вагомий доробок в ліквідацію аварії внесла і Одещина. За покликом серця, з почуттям високої відповідальності перед своєю Батьківщиною 358 представників пожежної охорони і цивільної оборони Одеси та області брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. В екстремальних умовах люди працювали, не рахуючись ні з чим, навіть з власним життям і здоров’ям, в ядерному пеклі. Протягом останніх років 32 ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС, представники нашого регіону, пішли з життя. 177 наших земляків-ліквідаторів стали інвалідами.
Тому сьогодні обов’язок нашого суспільства і уряду – зробити все можливе, щоб ті, кого називаємо ми “чорнобильцями”, постійно отримували необхідну для них, реальну підтримку та допомогу. Щодня нам надходять листи ліквідаторів, а також членів їх сімей, вдов, які потребують допомоги. Ось передо мною зворушливий лист вдови ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС Ганни Акулич. Жінка розповідає про свого чоловіка, по-справжньому пишається тим, з якою людиною звела її доля: “Души не чаял он в своей семье... Много внимания уделял воспитанию сына. Был примером для него… Нам с ним было надежно и спокойно. Мы очень его любили и любим сейчас. Я благодарна судьбе, что прожила жизнь с умным, порядочным человеком…».
Головне управління МНС України в Одеській області не стоїть осторонь “чорнобильських” проблем. Ми постійно контактуємо й допомагаємо і ліквідаторам наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, членам їх сімей, вдовам, розуміємо всі їх проблеми і докладаємо всіх зусиль для їх вирішення. Сьогодні подвиг учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС високо оцінений керівництвом держави. Президент України Віктор Андрійович Ющенко,
вперше за 20 років, підписав Указ про присвоєння чергових військових та спеціальних звань усім ліквідаторам. В 2006 році пенсії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС будуть підвищені в 3,5 раза.
Президент України сказав: “...Переконаний, українці стануть нацією, яка запропонує світові високі духовні цінності, нові зразки демократичної культури, міжнародної єдності та міждержавного діалогу”. І одним з напрямів державної діяльності в Україні, безумовно, сьогодні є саме всебічне вирішення чорнобильської проблеми, яка набула всесвітнього значення.
Нехай чорнобильська трагедія стане уроком для майбутніх поколінь, яким чим далі, тим ясніше треба розуміти: обов’язком усіх держав та народів має бути забезпечення щоденного, щосекундного техногенного захисту нашої планети. Адже Чорнобиль не має минулого часу!
