...В затоні Вилківської судноремонтної бази очікують своєї черги на плановий або аварійний ремонт утомлені річкові трудяги. У доках вирує робота. Головний інженер Григорій Лук’янович Плеханов знайомить мене з “Адміралом Нахімовим”, на частку якого останньої зими перепало багато роботи в складних льодових обставинах. Його гвинти покручені так, немов зроблені не з міцного сплаву, а з фольги. Поки одна бригада займається заміною гвинтів, інші фахівці паралельно провадять профілактику в машинному відділенні. Вирує робота й на палубі. Малярська бригада розгортає свій фронт – починається фарбування корпусу. Колектив робить усе, щоб ремонт судна зробити в максимально короткий термін.
У сусідньому доку валить дим від зварювальних апаратів: виконується заміна обшиття баржі. Роботу довірено тільки фахівцям високої кваліфікації. Зварники, як сапери, не мають права на помилку. Акціонерну судноплавну компанію “Укррічфлот” було створено 1992 року. Нею здійснюються перевезення зовнішньоторговельних вантажів і пасажирів у межах Дніпровського, Дунайського, Чорноморсько-Азовського та Середземноморського басейнів, а також перевезення вантажів і пасажирів у каботажі між портами України на Дніпрі, Дунаї, Чорному й Азовському морях. У неї на озброєнні – самохідні вантажні та пасажирські річкові судна та судна змішаного плавання “річка – море”, несамохідні баржі та буксирний флот.
Вилківська ремонтно-експлуатаційна база флоту здійснює суднобудування та судноремонт, забезпечує технічну експлуатацію дунайської групи суден. За цією базою закріплено 12 одиниць транзитного, 53 одиниці несамохідного флоту і 4 буксири.
Наявність власних суднобудівних і судноремонтних заводів і ремонтно-експлуатаційних баз для “Укррічфлоту” – це змога істотно заощаджувати витрати на ремонті. А для міста Вилкове працююче на цілу потугу підприємство – це 435 робітників, добре оплачуваних місць: у середньому по промисловості зарплата складає 1085 гривень, по флоту – 1240 гривень. Колектив Вилківської бази впевнено дивиться в майбутнє: АСК “Укррічфлот” – основний річковий вантажоперевізник на українських внутрішніх водних шляхах, на частку компанії припадає понад 50% сукупних перевезень водним транспортом України. Відповідно до підсумків 2005 року, вантажообіг компанії склав 11,52 млн тонн (+28% до попереднього року), прибуток – понад $8,8 млн (зростання понад удвічі стосовно попереднього року). Свою лепту в ці показники вносить і колектив Вилківської бази. Якщо, наприклад, 2002 року обсяг виробництва складав 2,3 млн грн, то 2005-го – 6,2 млн грн. За підсумками першого кварталу поточного року Вилківська ремонтно-експлуатаційна база флоту визнана найкращою у складі АСК “Укррічфлот”.
Сьогодні ми розмовляємо з директором РЕБФ М.К. Івановим.
– Матвію Костянтиновичу, зростання виробничих показників – це, слід гадати, вже сформована тенденція.
– Так. Якщо говорити про Вилківську базу, то за останні п’ять-шість років показники за судноремонтом зростають щороку принаймні на 18%. Маємо планові завдання, які ставить “Укррічфлот”, крім цього приймаємо й виконуємо “сторонні” замовлення. Наприклад, ми ремонтуємо судна Українського Дунайського пароплавства.
– Попри те, що в складі УДП є Кілійський суднобудівно-судноремонтний завод?
– Кілійський завод не встигає обслужити таку кількість флоту, до того ж це підприємство здебільшого займається суднобудуванням. Ми ремонтуємо також флот портів Ізмаїл, Одеса, Усть-Дунайськ, Очаків і навіть Севастополь. Замовники задоволені й нашими цінами, і якістю роботи. В будь-якому разі, за останні 12 років у нас не було жодної рекламації. Хоча ми ремонтували й іноземний флот, що працював на гирлі Бистре.
– Чи намагаєтеся Ви вийти на зовнішній ринок, запропонувати свої послуги щодо судноремонту закордонним компаніям?
– Недавно надходила пропозиція з Будапешта – відремонтувати 22 одиниці несамохідного флоту. Однак у нас своїх замовлень вистачає. Знаєте, хочеться свій флот ремонтувати, і тим самим підносити рівень нашої держави, а не чужої. Хочу відзначити, що якість ремонту в нас не гірша, ніж у закордонних колег. За наявності матеріалів і коштів ми можемо створити такі речі, які багатьом і не снилися. Ми підтримуємо й удосконалюємо рівень оснащеності, зміцнюємо базу, купуємо сучасне устаткування.
– Зараз ціни повсюдно зростають. Чи не підвищуєте розцінки на судноремонт?
– Це нерозумно. Ми змагаємося за кількість замовлень. Я розмовляю з кожним із замовників перед тим, як судно ставиться на ремонт, у процесі роботи й по її закінченні. Замовникові подобається ставлення нашого колективу до роботи. Недавно ми провели аварійний ремонт судна з Черкас, і перед відходом капітан сказав: “Я навіть не відчув, що був у чужому місті”.
– Знаєте, Матвію Костянтиновичу, пройшовшись по доках, я теж відчула, що робітники ставляться до кораблів як добрий лікар до пацієнта. І ще неможливо не помітити, що 60% колективу – зовсім молоді люди. Скажіть, де Ви берете такі кадри?
– Самі плекаємо й виховуємо. У нас розвинуте наставництво. Попрацювавши як учні, новобранці здають іспити в навчальному комбінаті, що в Кілійському СБРЗ – є відповідний договір. Хоча, звичайно, щоб одержати гарного зварника, треба принаймні п’ять років. І ми терпляче навчаємо. Зрозуміло, що ми витрачаємо метал, палимо електроди, гас, кисень, втрачаємо дорогоцінний час. Але іншого способу забезпечити підприємство фахівцями просто немає. Ті училища, що ще залишилися в Україні, не мають прийнятної матеріальної бази. Якщо майбутній зварник бере в руки держак раз на місяць, про яку його підготовку можна говорити? А в нас молодь цілими днями займається конкретною роботою. Розумним, здібним хлопцям даємо змогу себе реалізувати. Якщо бачимо, що родина обмежена в коштах, а хлопець добрий, то ми оплачуємо його навчання. Багато наших працівників доросли до помічників капітанів.
– Те, що вітчизняні судноплавні компанії почали будувати новий флот – це вірна ознака видужання галузі. Наскільки я знаю, прибуткова робота АСК “Укррічфлот” дозволяє направляти кошти на будівництво нового флоту. У це вкладаються як власні кошти, так і залучаються кредити Європейського банку реконструкції та розвитку. І все-таки, будь-яке самодостатнє підприємство потребує створення умов для роботи, стабільності.
– Зрозуміло. Потрібно повернутися лицем до економіки, тоді позитивні тенденції будуть закріплені. Говорячи про це, насамперед маю на увазі черговий стрибок цін на енергоносії, що не може не позначитися на нашому виробничому процесі. Гадаю, що державні люди мусять тримати руку на пульсі економіки. А решту ми зробимо самі.
