Вибір професії – це одне із ключових рішень, яке за життєвими наслідками порівнюється хіба що до одруження. Ще одна паралель – ані в першому, ані в другому випадку не бажаний формальний підхід, заснований на даних каталогу або довідника. Це застереження не випадкове. Чимало тих, кого ще «гризуть сумніви», та й соціологічні опитування невтішні: тільки тридцять відсотків (!) випускників шкіл наприкінці навчального року визначилося з вибором професії.
Безумовно, давати їм поради зі сторони – справа невдячна, але як батько студента й педагог зі стажем хотів би акцентувати увагу, як кажуть юристи, зацікавленої сторони. Тут багато нюансів, один з яких правильно підмітив герой відомих анекдотів Вовочка. Відповідаючи на запитання вчительки Марії Іванівни, куди він буде вступати, мудро й по-житейськи вимовив: «Прицінююсь, Маріє Іванівно, прицінююсь...» Ось і прицінюйтесь, не соромтеся з'ясовувати, яка плата за навчання, які «апетити» у викладачів того чи іншого вузу.
Адже не секрет: деякі вузи продають не знання, а дипломи. Про це знають батьки, студенти, керівники навчальних закладів. І торгувати дипломами, судячи з усього, вигідніше, ніж витрачати зусилля на те, щоб дати справжню освіту. До того ж, у багатьох вузах (у гонитві за набором) значно занижено вступну планку для контрактників, як і оцінковий рівень їхніх знань під час навчання. В принципі отримані бали не є показником знань. Саме тому впала довіра до вузів з боку роботодавців. А кому потрібні липові фахівці?
Другий важливий момент – рейтинг академій та університетів. Нещодавно Міністерство освіти й науки України намірилося такий рейтинг визначити й оприлюднити його. Поки що таких офіційних даних немає, щось не вийшло з балами й об'єктивними результатами. Адже враховувати потрібно усе: не тільки число докторів наук, але й спортивні досягнення студентів, участь їх у наукових товариствах тощо. Як мовиться, зачекаємо...
Але існує й незалежний рейтинг, який називається «Софія Київська». Із його результатами можна ознайомитися на сайті «osvita.org.ua». А найголовніше – орієнтуватися на свою професію. Наприклад, давно усім відомо, що найкращих юристів готують у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка, у Харківській юридичній академії. Комп’ютерники й програмісти нарозхват із Київського політехнічного, а лікарів цінують із медуніверситетів Києва, Дніпропетровська й Донецька. У цілому ж висновок напрошується такий: гарним фахівцем можна стати тільки в профільному вузі, а не вивчати право в інституті культури, а програмування – в педагогічному університеті.
Якщо ж ви націлилися на комерційний вуз, то перевірте його репутацію, особливо у плані перспективи. Адже за даними Міносвіти в найближчому майбутньому передбачається скорочення вищих навчальних закладів. На сьогодні в Україні їх налічується 345, тоді як у Великій Британії – 96, у Франції – 78, Італії – 65, а в Польщі – 11.
Не забудьте також переконатися у наявності ліцензії та можливості акредитації – остання дозволяє видавати студентам дипломи державного зразка. Поцікавтеся, хто є засновником приватного вузу, краще якщо солідна громадська організація. Підписуючи контракт про платне навчання, зверніть увагу, чи можна його розірвати за ініціативою студента (а раптом ви розчаруєтеся). Дуже важливо знати й про санкції, які чекають на тих, хто порушує умови договору, серед них і вас особисто.
Підписавши договір, ви стаєте споживачем послуг навчального закладу й відтепер ваші відносини регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Є ще низка запитань, якими не зайве поцікавитися: чи є військова кафедра у вузі, який його бібліотечний фонд, адже підручники дуже дорогі. І, зрештою, який склад викладачів. У солідних вузах професори працюють на постійній основі, а не за сумісництвом, підробляючи в різних університетах. Адже від того, хто буде вас навчати, залежить і ваша кваліфікація, й ціна диплома, і майбутня кар'єра. Удачі вам на вступних іспитах!
