Трохи стали меншими юрби абітурієнтів і батьків біля вузів, закінчилися іспити у першого потоку вступників. Радіють і щосили готуються до студентського життя ті, кому посміхнулася фортуна. Звинувачують всіх, крім себе самих, аутсайдери. І, звичайно, як завжди в таких випадках, виникають розмови про хабарництво, корупцію, якісь міфічні домовленості з вузівськими викладачами і членами приймальних комісій. Наскільки реально таке сьогодні? Відповідь на це запитання дає «круглий стіл», що відбувся в Одеському державному медичному університеті.
До цього вузу традиційно прикута найпильніша увага. Адже професія медика престижна завжди. Відповідно бажаючих одержати медичну спеціальність більш ніж досить, як і незадоволених тим, що не вдалося вступити до престижного вузу.
– Ми все це чудово розуміємо, – говорить ректор медуніверситету академік Валерій Запорожан. – Але я вважаю, що постановка питання «боротьба з корупцією і хабарництвом» звучить неправильно. Правильніше – створити умови, неможливі для хабарництва і корупції і під час вступу, і під час навчання, і при закінченні вузу. Ми цим займаємося всі роки. Один з найяскравіших прикладів, що активно реалізується – «План заходів щодо протидії, корупційним і злочинним проявам в ОДМУ.”
Вважаю, що чималу роль відіграє прямий діалог із студентами. Я впевнений, що це дозволяє певним чином впливати на події. Студенти знають, що можуть звернутися з питань, що їх хвилюють, до декана, ректора. Вже два роки у нас постійно діє «телефон довіри». Знімай трубку, висловлюй свої побажання, говори про проблеми, про те, що не подобається – ніхто твого імені і прізвища не запитуватиме. Перед сесіями працює і своєрідна внутрішня пошта, де студенти можуть кинути послання: ректорові, проректорові, деканові – кому хочуть. Ми читали і вживали досить серйозних заходів.
Чималу роль відіграє і фактор довіри: у гуртожитках є кураторський контроль. Викладачі, що пішли на пенсію, переходять на роботу вихователями і вечорами бувають у гуртожитках, консультують студентів, спілкуються з ними. Звичайно, студенти розповідають їм про свої проблеми, а ми припиняємо всі негативні моменти у корені.
Якщо ж говорити про покарання для викладачів, які повели себе негідно, то тут ми вкрай жорсткі. Впіймані «на гарячому» переставали бути викладачами. Ми ніколи не намагаємося замовчувати про таке.
Кор.: – А чи бувають випадки, коли студенти хочуть звести рахунки з принциповим викладачем.
Олександр Колтунов, проректор:
– Не секрет, що є молоді люди, які просто не хочуть вчитися. Щоб не одержати стягнення від батьків, розповідають вдома про те, що без грошей їм не поставлять хорошу оцінку. Тобто гроші з батьків вимагають часом досить великі. З подібними фактами ми стикаємося частіше, ніж хотілося б.
У таких випадках виходимо із становища дуже просто: якщо хтось з батьків звертається з претензіями, з деканату приносять журнал з матеріалами тестового контролю і відвідуваності. Кількість пропусків і результати тестів зазвичай все розставляють на свої місця.
Не побоюся сказати і про те, що питання корупції у нашому вузі багато в чому надумане. Обговорювані факти часто мають емоційне підґрунтя, є спробою приховати недоробки батьків у вихованні дітей.
Валерій Запорожан, ректор:
– Мене, чесно кажучи, у таких ситуаціях обурює кампанійщина. Адже в результаті її все відбувається, як у старій приказці: ліс рубають – тріски летять. Часто саме в такий спосіб зводять рахунки з неугодними керівниками – тими, кого хочуть прибрати з тих чи інших причин.
Якщо створено нормальні умови для роботи і навчання, прозорість в оцінюванні знань, то місця для того, що ми називаємо корупційними діяннями, просто не знаходиться.
Кор.: – Вступні іспити – це завжди стрес. Зрозуміло, розмов навколо них більше ніж досить…
Валентин Кресюн, 1-й проректор:
– Це – особлива стаття. У нас всі іспити – тестові. Людський фактор там відсутній. Тестів дуже багато. При їхній обробці прізвища абітурієнтів і які-небудь дані про них відсутні. Отож необ'єктивність тут виключена.
Валерій Запорожан, ректор:
– І ще одне: традиційно на час вступних іспитів головний корпус вузу закривається, всі викладачі (крім працюючих у приймальні та екзаменаційній комісіях) ідуть у відпустку. Нікому не рекомендовано показуватися в університеті у цей час і всередині екзаменаційного корпусу. Там має право перебувати лише екзаменаційна комісія.
Олександр Колтунов, проректор:
– Хочу додати: у ній працюють переважно представники інших вузів – кращі викладачі із спеціальностей. Це гарантує об'єктивність. Систему начотництва, коли школяр займається, а потім здає вступні іспити тому самому викладачеві, завдяки цьому підходові нам вдалося виключити. Ніхто не знає, хто прийматиме іспити у даному конкретному випадку.
Про аферистів, які розповідають довірливим батькам про гарантії вступу, добре відомо. Протидіяти цьому просто: у нас на усіх факультетах контрактна форма навчання, вартість досить помірна. Отож дешевше оплатити контракт, ніж давати хабара аферистам.
Юрій Бажора, проректор:
– На кожній ученій раді ми інформуємо про розгляд тих або інших кримінальних справ про хабарі у тих або інших вузах. Раз у квартал на засіданнях кафедр провадимо профілактику вимагання хабарів, зловживання службовим становищем. Доводилося стикатися із ситуаціями, коли студент брав гроші нібито на здавання сесії. Розслідували. Виходило так: з батьків гроші отримано, витрачено на розваги, а легенда була: треба заплатити за іспит.
Кор.: – Часто абітурієнти кажуть: не заплатиш – «зріжуть»…
Юрій Бажора, проректор:
– Знаєте, у нас за останні 5 років мінімальна кількість двійок на вступних іспитах. Одержуючи позитивну оцінку, абітурієнт може піти на контракт або в інший вуз, де нижчий прохідний бал, тобто шанс у будь-якому випадку залишається.
Ми дуже серйозно піклуємося і про інформованість абітурієнтів та їхніх батьків. Щороку друкується великим тиражем газета «Пульс». На Дні відкритих дверей у травні всі одержують цю газету, ми її розсилаємо у найвіддаленіші райцентри, у школи, поліклініки. Тут вся інформація: і про кількість бюджетних місць, контрактних, пільги, порядок зарахування.
Крім того, у нас є 6, 3 і 1-місячні курси. Багато років співпрацюємо з гімназіями. Як майбутні абітурієнти, так і гімназисти зі спецкласів займаються у наших аудиторіях, спілкуються з викладачами, знають всі вимоги до абітурієнтів. Отож було б бажання – університет готовий завжди йти назустріч у співпраці.
Хочу сказати ще про одну проблему. За радянського часу у вузи приймали 20 – 25% випускників шкіл. Це були найкращі. Такі показники існують в усьому світі. Проте наслідки перебудови, розвалу Союзу призвели до дуже серйозного демографічного спаду. У підсумку у 2006 році всі вузи України прийняли 75% випускників шкіл. Цього року їх буде 85. У наступному році – 100%. Про який високий рівень знань в усіх поголовно абітурієнтів може йти мова?
Валерій Запорожан, ректор:
– Коли ми вступали, було 16 чоловік на місце, а зараз 2 – 3, на контракт 1…
Кор.: – Як я розумію, звинувачення у хабарництві і корупції може пролунати в будь-яку мить навчального процесу. Чи є тут «вузькі місця»?
Юрій Бажора, проректор:
– Почнемо з екзаменаційно-залікових сесій. Вони побудовані так, щоб бути максимально об'єктивними. Впроваджено так званий ректорський контроль. З усіх предметів, з кожного заліку створено банк даних. Студенти здають цей залік в автоматичному режимі. Оцінює комп'ютер. Коли ж студент приходить на іспит, якщо його оцінка відрізняється від контролю, який настає за вивченням кожної теми більш ніж на один бал, ми вважаємо, що це заниження або завищення оцінки, і студент перездає іспити спеціально створеній комісії.
Існують і інші методики паралельної оцінки знань студентів, коли порівнюються оцінки, що виставляються викладачами і безстороннім комп'ютером.
Якщо ж говорити про випускні іспити, то випускники вже другий рік здають єдиний професійний лікувальний іспит. Стоматологи в один день, лікувальники – по блоках. Білетів із запитаннями, як раніше – немає. Приходять, тягнуть квитки, на яких позначено прізвище певного хворого з конкретної палати. Туди йде випускник, голова комісії, терапевт, хірург і гігієніст. Майбутній лікар повинен дати об'єктивну картину діагнозу і лікування. Те ж саме у фантомному класі, де всі маніпуляції виконують на ляльках за участю комп'ютера. Тут нічого не потрібно говорити, аналізується конкретна робота. А підсумок такий: вже другий рік жодної скарги – ні від наших, ні від іноземців.
Валентин Кресюн, проректор:
– Спасибі нашому Міністерству за державний контроль якості: «Крок-1», «Крок-2» і «Крок-3». Приїздить фахівець з Києва, сідає зі студентами в аудиторії, роздає завдання – 200 тестів. На кожний – 1 хвилина. Три години ніхто не має права увійти в аудиторію. Потім з тестів роблять ксерокопії для нас (і ховають у сейф ректора), оригінали опечатуються і відвозяться до Києва. Через тиждень електронною поштою приходить відповідь з результатами, підрахованими комп'ютером.
Олександр Колтунов, проректор:
– У нас у вузі демократія: студенти скрізь – і в навчальній раді, і в деканаті як сполучна ланка, без якої жодні серйозні рішення не ухвалюються. До речі, це дає можливість одержати інформацію і про завищені вимоги до студентів з боку викладачів, що часом буває.
Юрій Бажора, проректор:
– Є у нашій роботі і така форма, як листи батькам, коли їх викликає декан і інформує про проблеми з навчанням їхніх нащадків. Рідше трьох разів у кризових ситуаціях це не буває. Доходить до парадоксу: студент пише заяву про бажання піти за власним бажанням. Без власноручної заяви батьків про те, що вони проінформовані і згодні з таким його рішенням, ми нічого не підписуємо.
Валерій Запорожан, ректор:
– Як бачите, ми зі свого боку робимо максимум можливого для того, щоб уникнути не лише звинувачень, але і припущень про те, що якісь проблеми студентів розв’язуються за, скажемо так, додаткову винагороду. Саме так виглядає справжня турбота про репутацію і добре ім’я вузу.
