Серед питань порядку денного чергової IV сесії V скликання Ширяївської районної ради (голова райради Віктор Іванович Погорєлов), яка відбулася 10 серпня, було питання про поліпшення умов утримання в Ізоляторі тимчасового утримання (ІТУ) Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області затриманих та осіб, узятих під варту. Не так вже й часто наша місцева влада звертається до проблем утримання людей в Ізоляторі тимчасового утримання, тобто тих людей, які судом винними ще не визнані, і частина з яких можливо взагалі буде визнана невинними і звільнена. А до цих питань треба було б звертатися якомога частіше.
Саме з цього приводу і ділиться своїми роздумами наш спеціальний кореспондент, який був присутнім при розгляді даного питання.
Ще перед початком роботи сесії мені довелося чути, як той чи той депутат, знайомлячись з розданими матеріалами сесії, брався за проект рішення райради з приводу поліпшення умов утримання взятих під варту в Ширяївському ІТУ, по-житейськи мудро зітхаючи та пригадуючи давню слов’янську житейську мудрість: “Від тюрми та від суми…”. І доповідь голови постійної комісії з питань законності, правопорядку, боротьби зі злочинністю та депутатської діяльності Ширяївської райради Миколи Яковича Колісниченка теж слухали з особливою, сказати б, напруженою увагою.
Документ, якого очолювана ним постійна комісія винесла на розгляд сесії, варто назвати повністю: “Програма вдосконалення діяльності спеціальної установи Ізолятора тимчасового утримання Ширяївського РВ ГУМВС України в Одеській області, та гарантування затриманим та взятим під варту особам усіх прав людини, передбачених Конституцією України, в 2006 – 2007 роках”. Вже сама назва цього документа викликає запитання: “А чому програму, яка має здійснюватися в 2006 році, затверджують лише в серпні цього ж таки 2006-го?” Тільки тому, що депутатам поспішати нікуди, і вони забувають, що для людини, котра опинилася за гратами, день здається вічністю; тим паче, коли ця вічність минає в складних умовах утримання?
Досить показовою є і вступна частина цієї програми, так би мовити, мотивація її появи. Вона варта того, щоб її процитувати: “Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини та іншими правозахисними організаціями, спільно з Європейським комітетом проти тортур, після вступу України в 1995 році до Ради Європи, щорічно проводиться інспектування спеціальних установ міліції. Під час таких інспектувань встановлено, що значна частина спеціальних установ міліції, у тому числі ізолятори тимчасового утримання затриманих та взятих під варту осіб, не забезпечені відповідними побутовими умовами. Відсутнє раціональне харчування таких осіб, приміщення ізоляторів та камер для утримання не відповідають санітарним нормам гігієни, що обмежує законні права та інтереси утриманих, які передбачені Загальною декларацією прав людини, Європейськими в’язничними правилами, Європейською конвенцією про запобігання катування, Конституцією України, іншими законодавчими та підзаконними актами”.
А далі, в розділі “Мета, основні завдання програми” подаються загальні міркування про “забезпечення прав та законних інтересів затриманих”, про гарантування “принципів законності, справедливості, гуманізму…”. Та це все – в програмі, яка тільки намічається. У мене ж просто там, у залі, виникло принаймні два принципових запитання, викликаних даною частиною програми. А якби не було цих інспекцій Єврокомітету з тортур та Уповноваженого Верховної Ради, ми що, так і не здогадувалися б, в якому стані перебувають подібні ізолятори, і в яких умовах утримуються в них люди?
І потім… хоч одна з цих комісій Верховної Ради та Єврокомітету побувала конкретно в Ширяївському Ізоляторі? Ах, не побувала? Шкода! А хто, дозвольте запитати, побував? Може, голова постійної комісії на чолі з групою депутатів, які перевірили, проінспектували цей Ізолятор спільно з міліцейським начальством? Якщо були, інспектували, перевіряли, то де той матеріал, де довідка, які висновки, які пропозиції самої комісії? Раптом там давно слід змінити чи підсилити обслуговуючий персонал? А скільки там затриманих проживає на одному “законному” обліковому місці?
У програмі, яку постійна депутатська комісія винесла на обговорення сесії, є чотири “робочі”, підконтрольні пункти: “розробити та затвердити кошторисний розрахунок вартості капітального ремонту Ізолятора”, “розпочати проведення ремонту цього Ізолятора…”, тобто з цих пунктів можна зробити висновок, що на сьогоднішній день Ізолятор потребує капітального ремонту. Читаємо далі: “Забезпечити затриманих в Ізоляторі окремими спальними місцями та спальною білизною”.
Й одразу ж виникає питання: “А досі затримані взагалі не мали ні окремих спальних місць, ні білизни?”. Тоді скільки їх там на одному обліковому місці мучиться? І нарешті, четвертий пункт: “Розпочати в приміщенні Ізолятора будівництво водопостачальної та каналізаційної мереж, з метою забезпечення кожному затриманому відповідних санітарно-гігієнічних норм”. І знову запитання: “А зараз там, що, взагалі нема ні води, ні туалету? А які на сьогодні санітарно-гігієнічні умови і норми утримання усіх цих затриманих?”.
Свого часу я був депутатом Одеської міськради, очолював комісію з культури, і знаю, скільки сил та енергії відбирає підготовка подібних питань на розгляд сесії. Але це тоді, коли подібна підготовка справді ведеться. Що ж до розгляду цього питання на сесії Ширяївської райради, яку вів В. Погорєлов, то я був шокований. Як же можна було виносити на розгляд сесії таке важливе питання, і при цьому не створити комісії райради для вивчення стану справ, причому не в подібних ізоляторах у світовому та всеукраїнському масштабах, а в отому одному-єдиному Ширяївському міліцейському ізоляторі, який знаходиться за якихось сто метрів від райради?
Чому ні члени цієї постійної комісії, ні керівництво райради не поцікавилися, а чим там кормлять людей, а в яких умовах вони живуть, на скільки осіб камери Ізолятора розраховані і скільки реально в них на час сесії утримується. А скільки утримується в середньому? Та як провадиться слідство? Чи не засвідчені факти тортур? Чи є скарги з цього приводу у медиків, в прокуратурі району; чи скаржилися на побиття та “вибивання” свідчень під тортурами самі затримані депутатам комісії?
Звичайно ж, ніякого обговорення цього питання на сесії не відбувалося. А не відбувалося тому, що голова постійної комісії М. Колісниченко не подав у своїй доповіді жодної інформації про становище в закладі, питання про який він і його комісія винесли на розгляд сесії. Та й голова райради теж навіть не спробував ініціювати щось подібне до обговорення. І це дивно. Оскільки в залі були присутні керівники районної міліції, Віктор Іванович міг би хоча б із поваги до міліції поцікавитися їхньою думкою з цього приводу.
До речі, а прокурора на це відповідальне засідання запросили? Точно знаю, що не запросили, мабуть, забули. А шкода, могли б поцікавитися, як здійснюється прокурорський нагляд за дотриманням законності в Ізоляторі. Та й взагалі, хоча б із поваги до посади, поцікавитися б у прокурора його поглядом на цю проблему, нехай би депутати знали, що й прокуратура, за всієї своєї юридичної нелюбові до злочинців, навіть потенційних, все ж таки не байдужа до умов їх утримання за гратами.
І нарешті, я був здивований тим, як депутати десять важливих питань буквально прогнали за якусь годину з лишком. І я так і не зрозумів: чи то частина депутатів так кудись поспішала, чи, може, у самого В.І. Погорєлова були якісь справи нагальніші. Хоча, здавалось би, сесія проводиться нечасто. І депутатам слід би мати мужність старанніше відпрацьовувати свій депутатський статус. А головне, знаходити час і можливість ставитися до тих життєво важливих питань, які вони виносять на розгляд сесії, по-державному.
