31 серпня 1986 року світ був вражений морською трагедією, що сталася біля Новоросійська. О 23 годині 12 хвилин за три милі від мису Дооб на виході із Цемесської бухти сталося зіткнення пасажирського лайнера «Адмирал Нахимов» і балкера «Петр Васев». Судно «Адмирал Нахимов» затонуло. Жертвами катастрофи стали 423 особи.

Цей випадок багаторазово піддавався найрізноманітнішому аналізу. Було висунуто багато версій, автори яких намагалися дати відповідь на запитання: як це могло статися? Але дотепер ніхто не дав однозначної відповіді. Зіткнення суден – найнебезпечніший вид морських аварій, супроводжуваний найважчими наслідками. Досліджувати їх важко тому, що далеко не кожний очевидець може дати об’єктивну оцінку пережитому. Тому подібні події завжди вкриті нальотом таємниці. Часто вони пояснюються фатальним збігом обставин.

Немає повної ясності й зараз, через 20 років. Проте, є люди, які перебували на борту судна тієї ночі і були врятовані, багато професійних міркувань висловлено членами екіпажу, які служили тоді на «А. Нахімові». Благословенна пам’ять по покійних на дні моря. Нехай здраствують ті, хто залишилися живими й хто їм допомагав. Але справедливість вимагає, щоб слово було сказане й про тих, хто брав участь в аварійно-рятувальних роботах. Часом їх звинувачують у тому, що вони не змогли запобігти катастрофі. Але це – зовсім незаслужено. Всі дії рятувальників організовувалися тільки після того, що сталося, при тому, що лайнер затонув у нічному морі всього за кілька хвилин.

Своїми спогадами вирішив поділитися капітан Лев Володимирович Кільчевський, який того далекого року очолював усю технічну сторону операції щодо підняття затонулих із судна, яке лежить на дні. Читайте їх у суботньому номері «ОВ» за 2 вересня 2006 року.