Якщо хтось вважає, що займатися фермерством – справа проста, той глибоко помиляється. Зайнятися цим ремеслом я вирішив понад десять років тому. Були і вагання, і різного роду роздуми, але бажання стати самостійним господарем все ж перемогло.
Отримав землю, та що з нею робити без знарядь праці, а конкретніше – без необхідної грунтообробної техніки? Почав турбуватися про те, чим і як її обробити. Придбав екскаватор, щоб будувати необхідні приміщення безпосередньо в степу – на фермерському наділі. Зводив будівлі з різних підсобних матеріалів. Купував старі списані залізничні шпали, розпилював їх, і з них вийшов добротний корівник, а потім ще й складське приміщення. Розпочав формування тваринницького цеху з однієї корівки. Тепер маю близько двох десятків голів великої рогатої худоби. Крім того, планую розвести і свиней.
Займатися тільки рослинницькою галуззю, це вкрай незручно, і в першу чергу, тому, що довго доводиться чекати результату. Поки виростиш і дочекаєшся врожаю – йдуть тільки затрати, і лише після того, як продав зерно, або переробив його і продав борошно, – маєш якийсь прибуток.
Зовсім інша справа, коли займаєшся тваринництвом, особливо дійною чередою. Щодня свіжа копійка. Звичайно, у фізичному плані тримати тварин значно важче, аніж займатися тільки рослинництвом, бо прив’язаний до роботи щоденно, з ранку до вечора.
Землі маю близько 30 гектарів. Більшість агротехнічних операцій виконую самостійно, для цього у мене є гусеничний трактор “Т-74”. Старенький, але всі площі обробляю ним і колісним “ЮМЗ-6”. Було б зручніше, щоб поряд жив колега, у якого був би комбайн, можна у такому випадку скооперуватися, а поки під час збирання врожаю доводиться шукати, чим його зібрати. Намагаюся вирощувати не лише зернові колосові, а й соняшник, кормові культури, щоб мати чим годувати тварин. Цього року викопав власним екскаватором траншею для зберігання силосу. Тепер худоба зимуватиме з власними соковитими кормами. Гній збираю у бур, а коли він перегниє, будуть гарні органічні добрива, які використаю під посів кабаків, кормових буряків тощо. Всю солому використовую як для кормів, так і для підстилання худобі. Не доводиться спалювати її або приорювати, як це робиться там, де немає куди її подіти. Ось саме тваринництво і дає вихід у цьому плані. Одним словом, все вирощене використовується, ніщо не залишається без користі. Тобто получається повністю безвідходна технологія.
На мій погляд, у реформуванні аграрного сектору економіки і, зокрема, створення фермерських господарств з боку держави є чимало прорахунків. По-перше, це – кредитування, за рахунок чого фермер міг би придбати і техніку, і пальне, будувати приміщення, придбати обладнання для переробки власної сировини. Неодноразово доводилося чути вислів: “Фермер країну не прогодує”. Я не згоден з цим. Якщо для фермерів створити необхідні умови, то ми нагодуємо і самих себе, і країну в цілому. І, крім того, ми змогли б створювати додаткові робочі місця за рахунок розширення виробництва. Власне, я вірю, що з часом на фермерів звернуть увагу. Думаю, по-перше, слід створити координаційні служби, які не тільки могли б забезпечити всім необхідним фермера (зрозуміло, на взаємовигідних умовах), а й займалися інформуванням, щоб нам не доводилося вишукувати, куди здати свою продукцію, де знайти більш вигідне партнерство, та багатьма іншими питаннями. Наприклад, мені потрібно побудувати артезіанську свердловину, щоб постійно мати воду. Ось і доводиться шукати, хто може виконати цю роботу. На це витрачається чимало часу, а так кожен знав би, що є така служба, де можна вибрати альтернативний варіант і вирішити будь-яку проблему. По-друге, думаю слід спростити звітність фермерів, бо на це витрачається дорогоцінний час, а також переглянути податкову політику. На мою думку, коли ці та деякі інші проблематичні питання у розвитку фермерства будуть вирішені, тоді фермери і самі відчують себе дійсними господарями на землі, і нагодують населення країни.
