Сьогодні ніхто не бере під сумнів той факт, що вітчизняна медицина серйозно хвора. Такий діагноз може поставити навіть не фахівець, спостерігаючи конвульсивні спроби самозбереження попередньої, роками відпрацьованої, системи.
Щодо сільської медицини, то її, по суті, поклали на лопатки розпочатою реформою, української охорони здоров'я, досить згадати нічим невиправдану передачу закладів охорони здоров'я сільським радам. Поки що лише солодкоголосим співом сприймаються наміри високих чиновників повернути ФАПи у пенати централізованої системи районної охорони здоров'я, що, безперечно, призупинило б деградацію медицини на місцях. Адже не секрет: у деяких сільрадах на місцеву медицину дивляться, як на тягар, навіть не намагаючись проаналізувати причини її руйнування. Не стала винятком у цьому плані і медицина Овідіопольського району. Вона репрезентована двома великими лікувальними закладами: ЦРЛ в Овідіополі і дільничною лікарнею в селі Великодолинському. Крім цього, є 7 амбулаторій і 14 ФАПів. Відповідно до обласних рейтингових показників система охорони здоров'я Овідіопольського району перебуває на 17 місці серед 26 суб’єктів. Дислокації у другій частині рейтингового списку досі сприяють «справи давно минулих днів». Починаючи приблизно з 1992 року і протягом п'яти років, фінансування Овідіопольської охорони здоров'я відбувалося сугубо за залишковим принципом. Грошей ледве вистачало на зарплату, енергоносії і медикаменти. Це призвело до вимушених заходів: скорочення штатів, відмови від придбання необхідного медичного обладнання й апаратури. І лише в 2002 році, коли фінансування районної медицини зросло на 28%, почалося поступове відновлення попередніх позицій.
Реанімація пішла б значно швидше й ефективніше, але медицину на той час «різонули по-живому», передавши соціальні об'єкти – ФАПи на баланс сільських рад. ФАПи, що випали з вертикалі системи охорони здоров'я, отже, позбавлені можливості фінансування з райбюджету, у багатьох селах стали багатостраждальними мучениками.
За словами головного лікаря Овідіопольського району Володимира Давидовича Литвинчука за останні два роки для лікувальних закладів, фінансованих з райбюджету, ситуація кардинально змінилася. Лише за минулий 2006 рік витрати на районну медицину у порівнянні з 2005 роком зросли на 1млн 373,9 тисячі гривень, склавши 7млн 586 тисяч. За рахунок районного бюджету капітально відремонтовано і реконструйовано заклади охорони здоров'я на суму 3 млн 13,8 тисячі гривень.
– Величезні зрушення у безперечному поліпшенні матеріальної бази районної медицини, – пояснює Литвинчук, – стали можливими завдяки розумінню її проблем голови Овідіопольської РДА Наталі Анатоліївни Чегодар. Люди вдячні керівництву району за увагу до потреб хворих і медичних працівників. На сьогодні дві котельні і дві теплотраси центральної районної лікарні цілком реконструйовано. Це дозволило домогтися 30% економії газу для опалення всіх семи 2-3 поверхових корпусів лікарні. Крім цього, закуплено багато медичного обладнання, у тому числі два нових сучасних японських апарати УЗО, цифровий флюорограф. Найближчим часом ми маємо намір придбати новий рентгенапарат і обладнання з переливання крові.
У районі є три підстанції швидкої допомоги. У 2005 році райдержадміністрацією придбано 4 автомобілі швидкої допомоги, один із яких обслуговує Овідіопольську ЦРЛ, другий відправлено до Великодолинської селищної лікарні, ще два автомобілі – до Новоградівки. Торік у Великодолинську лікарню і Таїровську амбулаторію для обслуговування населення закуплено 2 санітарні автомобілі «Нива». Такі міцні позиції дозволяють овідіопольцям у поточному році планувати організацію 4-ї підстанції швидкої допомоги.
Проте чи є реальна надія, що значні бюджетні і залучені кошти, вкладені у сферу охорони здоров'я за останні два роки, дозволять залучити в район кваліфіковані кадри? Навіть за таких оптимістичних показників Овідіопольського району, тут, як і скрізь на Одещині, спостерігається кадровий голод, особливо серед середніх медпрацівників. І насамперед, у тих же горезвісних ФАПах. У розмові Володимир Давидович згадав, як нещодавно до нього до кабінету навідалася досвідчена акушерка із заявою про звільнення.
– І як Ви гадаєте? – розповідає головлікар. – Мені шкода було розлучатися з досвідченим працівником, але я підписав заяву. В акушерки зарплата 400 гривень і дочка-студентка. Зараз колишній медпрацівник трудиться на промтоварному ринку «7-й кілометр», і за один день заробляє 100 гривень. А за 4 дні, відповідно, зарплату, яку одержувала у нас. Маю я моральне право затримувати свої кадри? Якщо порівнювати з минулим роком, то кадровий дефіцит зріс приблизно на 10%. Звільняються не лише медсестри, але й лікарі. Що тут скажеш про бюджетне забезпечення!? Причому, сільський медпрацівник – це особлива категорія. Він змушений перебувати у бойовій готовності і вдень, і вночі, включаючи вихідні. У будь-який час, повинен іти і надавати допомогу. Величезний мінус вбачаю у тому, що лікувальні заклади перейшли на фінансування сільрад.
Практично кожне село в Овідіопольському районі має ФАП. Але від середнього медпрацівника залежить не так вже й багато, як скажімо, від сільського голови. Безперечно, є села, де до ФАПів зберігається материнсько-батьківське ставлення керівництва, як, наприклад, у Новій Долині. Сільський голова Меланія Володимирівна Параманчук виділила там для ФАПу новий великий будинок. Раніше медзаклад тулився у пристосованому приміщенні гуртожитку, але сьогодні, завдяки сприянню сільського голови, відкриваються перспективи його реорганізації в амбулаторію. На роботу у нових поліпшених умовах районне медичне керівництво планує запросити педіатра, терапевта, щоб надавати повноцінну медичну допомогу. Ось це і є справжня підтримка населенню. І не на папері, а на практиці. Багато чого, дуже багато чого, підкреслює Володимир Давидович, залежить від тих, хто керує на селі. І адресує добрі слова за увагу до мешканців сільським головам Кароліно-Бугазької, Дальницької, Молодіжненської сільрад.
На жаль, зауважує у розмові головлікар, є і такі, хто, говорячи мовою класика, «страшно далеки от народа». А як хотілося б, щоб сільські керівники Калаглії та Йосипівки повернулися в бік своїх односільчан.
– Іноді доходить до смішного, – згадує Литвинчук. – Буквально за символічну плату – 1 гривню, ми виділяємо в оренду машину для медичного обслуговування населення (ЦРЛ юридично не має право оформити, законодавство не дозволяє), а сільські голови відмовляються! То зарплату не можуть водієві забезпечити, то бензину не знайдуть. А от постаратися не хочуть.
На запитання, які тенденції спостерігаються і в лікарському середовищі, Володимир Давидович відповідає, що комплектація лікарів по Овідіопольському району становить 87%, особливо не вистачає педіатрів.
Часто «люди в білих халатах», про яких складають чудові вірші і пісні, після закінчення навчання воліють займатися власним бізнесом, часто не за профілем. Мій знайомий педіатр замість того, щоб лікувати дітей, досить успішно продає для них дитячі іграшки, заробляючи при цьому набагато більше.
Сьогодні Овідіопольський район значною мірою виручає географічна наближеність до Одеси. Наприкінці минулого року у початкових класах усіх шкіл району за допомогою голови РДА Наталі Чегодар Одеським відділенням Міжнародного фонду охорони здоров'я матері і дитини обстежені діти і створена база даних для подальшого обстеження і лікування. При цьому актуальність питання кадрового дефіциту не знімається.
