У південних районах Одещини осінь 2006 року плавно перейшла у весну 2007-го: снігу земля не бачила. Не було і дощів. Якщо зазвичай у березні у Буджацьких степах у метровому шарі ґрунту агрономи фіксують у середньому 120 – 140 мм вологи, то у цьому році цей показник знизився до 50 – 60 мм. Ця обставина дуже спантеличила всіх, хто займається виноградарством. Фахівці стверджують: якщо не виправити стан справ, то лоза, коли почнеться розвиток листового апарату, просто засохне. Що робити? Ми побували у дослідному господарстві імені Суворова Української академії аграрних наук, що в селі Оксамитному Болградського району.
– Наше підприємство розпочало полив виноградників по борознах, чого ми не робили останні п'ятнадцять років, – повідомив директор підприємства Анатолій Володимирович Білоус. – У нас є плантації, де встановлено краплинне зрошення – 82 гектари, і за них ми не тривожимося. А от інші 500 гектарів, серед яких 350 плодоносних, необхідно рятувати. Підприємство іде на великі витрати. Виготовили спеціальне пристосування, нарізаємо глибокі канави вздовж рядів і починаємо працювати. За день вдається полити до десяти гектарів.
З головним агрономом підприємства Афанасієм Васильовичем Терзі ми побували на виноградниках. Поливання по борознах – справа копітка і трудомістка. Бригади, озброївшись звичайними лопатами, спрямовують штучні струмки під кореневі системи так, щоб земля якнайбільше просочилася рятівною вологою.
– Кожен гектар одержує майже тисячу кубів води, яка електронасосами подається з озера Ялпуг, – сказав агроном. – Закінчивши полив, одразу провадимо культивацію, щоб закрити вологу. Все це, звичайно, підвищить собівартість нашої продукції, але іншого виходу немає.
Цього ж дня ми побували у святая святих виноградарства – на розсадниках, де вирощуються саджанці для майбутніх плантацій. У цьому році трудівники дослідного господарства ім. Суворова ставлять перед собою завдання зробити до трьох мільйонів щеплень. І це при тому, що на складах лежить майже 500 тисяч готових саджанців, ще стільки ж роздано підприємствам Одещини у кредит.
– Весна надворі, а Мінагрополітики досі не розробило положення про відшкодування витрат на молоді виноградники, – говорить заслужений працівник сільського господарства А.В. Білоус. – Сільгосппідприємства, які хотіли купити наші саджанці, щоб розширити виноградні плантації, не впевнені у тому, що кошти будуть повернуті. Ми знаємо, що в 2006 році близько 60 мільйонів гривень, які надійшли у вигляді одновідсоткового збору від продажу спиртних напоїв, і цільовим призначенням повинні були піти на розвиток виноградарства, залишилися не розподіленими. Причина того – постійна зміна діючих осіб в уряді. Знову ми чекаємо біля моря погоди. Але ж час минає, наші саджанці у травні вже нікому не будуть потрібні.
Незважаючи на проблеми, виноградарі переконані, що стоять на правильному шляху. У 2006 році дослідне господарство ім. Суворова, у розпорядженні якого всього 1300 гектарів землі, виробило продукції на 14 мільйонів гривень, фонд оплати праці склав 6 мільйонів. Господарство має можливість платити працівникам досить високі зарплати. За рік механізаторам, наприклад, було нараховано від 14 до 25 тисяч гривень – залежно від обсягу виконаних робіт і результатів праці. Високі зарплати на розсадниках: торік у середньому на одну людину тут нараховано 18 тисяч гривень. Середньомісячна ж зарплата середньостатистичного працівника становить 941 грн.
Що важливо: дослідне господарство забезпечує зайнятість не лише жителів Оксамитного і Тополиного. Щодня 120 чоловік довозяться на поля автобусом із сусідніх сіл – Калчева, Табаки, Баннівки, Червоноармійського.
Але якщо повернутися до проблеми сьогоднішнього дня, вона ще раз показує: у Бессарабії потрібно відроджувати зрошення. Виноградники, наприклад, на краплинному зрошенні дають врожай у два рази вищий: у минулому році в Оксамитному на поливних плантаціях збирали по 17 тонн ягоди з кожного гектара.
