РЕПОРТАЖ З ПОЛЯ
В народі кажуть: “Цвіте терен – можна сіяти кукурудзу”. Чи то дотримуючись народної мудрості, чи дослухаючись прогнозу погоди та наукових рекомендацій у ТОВ “Мар’янівське” сіють кукурудзу, коли поряд, у вибалках та лісосмугах, вкрились білим рясноцвітом кущі терену.
Ще тільки благословилось на світ, а трактори вже у полі. Роботи вистачає всім. На одній площі одночасно провадиться кілька операцій. Спочатку Володимир Богуславенко культивує, за ним Валерій та Сергій Панченки сіють кукурудзу. І вже потім Олександр Малярчук коткує й боронує.
Край поля стоїть машина із насінням. Водій Леонід Горбатюк і підвозить його, і засипає в сівалку.
Виробничий процес контролює бригадир першої тракторної бригади Олександр Тимофійович Теплічук. Не без гордощів розповідає він про кожного із своїх підлеглих.
– У нас всі хлопці – хороші спеціалісти. Ось, наприклад, Сашко Малярчук вже понад 20 років працює. Весною оре, боронує, коткує, а в жнива пересідає на скиртоклад. Не менше за кермом трактора трудиться й Володя Богуславенко. За ним закріплені п’ятикорпусний плуг, важкий культиватор, дискові борони. До речі, одразу ж після школи прийшов до нас в бригаду. Не шукав легкого хліба.
Агрегати розвертаються край поля, Леонід Горбатюк в сівалку підсипає насіння, і машини знову вирушають в загінки. А Олександр Тимофійович захоплено розповідає про те, що за останні два роки господарство придбало агрегат для внесення добрив, французьку саджалку точного висіву, дві сівалки Кіровоградського виробництва, чотири культиватори, переобладнали Т-150 на “мазівські” двигуни тощо.
Вислухавши бригадира, цікавимось, де можна знайти агронома.
– Василь Маркович поїхав на другу бригаду, там вносять гербіциди на озимі пшениці, – повідомив він і показав, якою дорогою найшвидше туди доїхати.
Ще здалеку були помітні агрегати, що курсували по озимині. Самого ж агронома разом із бригадиром другої тракторної бригади зустріли безпосередньо на пшеничному лані. Аркадій Павлович та Василь Маркович розглядали кореневу систему. Як виявилось, їх стурбувало те, що первинна коренева система дуже гарна, а от вторинна почала гальмувати в рості.
– Це наслідок нестачі вологи, – сказав В.М. Юсипенко.
– Вкрай потрібен дощ, – додав А.П. Порошенко. Дивлячись на пшеничку, яка сягала майже колін, неспеціалістові важко було зрозуміти, що її стан може викликати тривогу. Але такий фахівець, як Василь Маркович Юсипенко “все бачить наскрізь”. І не дивно, адже він почав працювати на цій посаді ще у 1959 році.
– Щоб засуха не вплинула на розвиток рослин, ми разом з гербіцидами вносимо мікроелементи, – розповідав Василь Маркович.
Слухаючи його, розумію, що не тільки досвідом користується цей фахівець, а й до новинок науки дослухається. І це дає свої результати. Торік, наприклад, у цьому господарстві зібрали по 33 центнери зернових з гектара при середньорайонній врожайності 23 центнери з гектара. І це на грунтах, які відносяться далеко не до кращих. Та ще й місцевість горбиста. А це теж ускладнює обробіток.
Звичайно, чимало важить і те, що в господарстві збережено галузь тваринництва. Тут утримуються свині, ВРХ і навіть вівці, а їх тепер утримують лише в чотирьох агроформуваннях району. Близько 10 відсотків площ щорічно підживлюють органікою. А ще керівник господарства Володимир Миколайович Гармац не тільки добрий господар, а й сам за фахом агроном. Його не треба переконувати в доцільності проведення тих чи інших агрозаходів.
Як ми переконались, у ТОВ “Мар’янівське” не тільки добрі фахівці, а ще й гостинні господарі. Вони не відпустили нас без обіду. До речі, на тракторній бригаді облаштовано польову кухню. Плита палиться дровами, їжа готується в звичайних казанах. І це придає їй особливого смаку. Меню не ресторанне, але смачне і досить калорійне. В той день, коли нам пощастило “дегустувати” обід механізаторів, кухар Любов Михайлівна Яковенко приготувала суп, горохову кашу, котлети і пиріжки з капустою. Обіди відправляють прямо в поле, аби механізатори не гаяли часу.
Варто зазначити, що годують працюючих за рахунок господарства. Директор товариства на цьому не економить. Хоча все інше рахує дуже ретельно.
Сонце скотилось за полудень, коли ми полишали це товариство. Обабіч польової дороги зеленіла, радуючи око, озима пшениця, далі в долині паслись вівці, а на МТФ закінчувалось обіднє доїння. ТОВ “Мар’янівське” жило своїм звичним, розміреним ритмом.
