Робочий ранок завжди розпочинаю із перегляду листів. І радію, що чимало з них написано ветеранами війни, які пізнали за своє довге життя і гіркоту поразок, і радість перемог. Сьогодні вони не хочуть бути відтиснутими на узбіччя дороги життя й в міру власних сил та можливостей намагаються бути корисними суспільству. Вони, які знають ціну щирої правди про війну й завойованої свободи, критикуючи владу за промахи, пропонують свої варіанти розв’язання животрепетних проблем. І до них, що радує, найчастіше прислухаються.
Мені неодноразово доводилося слухати конструктивні виступи фронтовика, кавалера багатьох бойових нагород полковника у відставці Бориса Миколайовича Ставрова на засіданнях президії обласної Ради ветеранів. І ставало зрозуміло, чому саме йому довірено очолювати Білгород-Дністровську міську Раду ветеранів. Ця людина живе за принципом: менше слів – більше справ. Власний кореспондент «Одеських вістей» Тетяна Гурічева розповіла, що коли Ставров виступає на сесії міськради, то зала прислухається до його слів, тому що кожне з них вивірене й вагоме. За його ініціативою та за його участі вирішуються не лише питання, пов'язані із роботою ветеранських організацій, а й із загальноміськими завданнями.
Багато добрих слів сказав мені голова обласної Ради ветеранів Олексій Георгійович Гурський про Анатолія Васильовича Смаглюка. Він очолює територіальну Раду ветеранів одеського залізничного регіону. До нього йдуть люди і за порадою, й по допомогу. У його чуйності мені довелося переконатися, коли до редакції звернувся мешканець м. Харкова, який не зміг купити квиток на поїзд – у касі сказали: усі квитки продано. А виїхати треба було саме цього дня за сімейними обставинами. Я зателефонував Анатолію Васильовичу, і він допоміг ветеранові.
Частим гостем редакції буває Микола Григорович Попов. Йому, як і Ставрову, й Смаглюку, за вісімдесят, але він знаходить сили й час, щоб і з учнями зустрітися, й взяти участь в акціях щодо захисту навколишнього середовища, зібрати книги й подарувати їх бібліотеці... Це він, фронтовик, ударив у дзвони тривоги, коли почалися спроби захоплення землі під забудови на території парку Перемоги. Це він через газети закликав усіх одеситів захистити від знищення знаменитий дуб, який і нині росте поруч із підземним переходом біля політеху на проспекті Шевченка. Звичайно ж, така громадянська позиція ветерана заслуговує на повагу. Як і, наприклад, подвижницька праця директора меморіалу 411-ї батареї полковника у відставці Олександра Миколайовича Рисіна, керівника відділення пошуково-видавничої агенції «Книги пам'яті України», відповідального секретаря обласної редколегії з підготовки до видання цієї книги генерал-майора у відставці Бориса Марковича Полторацького та багатьох інших ветеранів Великої Вітчизняної війни. Мій однополчанин, фронтовик Б.М. Ніколаєвський, книжки якого «Жизнь, как она есть», «По жизни – к мудрости», «Судьбы евреев: высота мужества, преследования, трагедии» здобули широкий громадський резонанс, працює сьогодні над новою книжкою. Її головний зміст: людину характеризують не слова, а вчинки, незалежно від її віку, умов проживання, обійманої посади, оточення. Недавно Борис Мойсейович переніс важку операцію, але не відійшов від справ очолюваного Бойового братерства однополчан 329-го мотострілецького полку. Він взяв на себе основну ношу щодо організації зустрічі і фронтовиків, які боролися під Бойовим Прапором полку із гітлерівцями, і воїнів, які служили Батьківщині за мирного часу. Зустріч пройшла напередодні Дня Перемоги й підтвердила те, як важливо усім нам берегти традиції й цінувати заслуги тих, хто завоював нашу свободу.
Завтра ветеранам війни будуть виражені всенародна любов і вдячність. Вони заслужили на них усім своїм життям.
