Мені неодноразово доводилося чути про велике сімейство Тессів з села Орджонікідзе. А оце нещодавно побував у ШВЦ-111. І саме тут, в центральній ремонтній майстерні, серед інших, хто добре потрудився на лагодженні борін та зчепок, назвали прізвище коваля Федора Михайловича Тесси. Познайомився з цим середніх літ чоловіком. Розговорилися.
Сам він родом із Слободзейського району сусідньої Молдови. Служив матросом на Балтійському флоті. Демобілізувавшись, поїхав на роботу до Тирасполя. В цьому місті познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Ця білява, вродлива дівчина жила на квартирі в його односельчанки. Працювала Надія лаборантом в Тираспольському сільськогосподарському науково-дослідному інституті. Накинула оком на симпатичного вчорашнього моряка, який ще не зняв форму, й Надія. Познайомилися вони восени. Покохали одне одного. А у березні наступного року розписалися у Новосвітівській сільській раді, приїхавши до Надійчиних рідних. Спочатку жили біля батьків, але невдовзі купили хату у селі Орджонікідзе.
Федір Михайлович одразу ж пішов працювати механізатором у тодішній радгосп імені Орджонікідзе. Згодом взявся за ковальську справу.
Надія Ярославівна стала берегинею домашнього вогнища. Поралася по господарству і доглядала та ростила дітей. А вони з’являлися на радість батькам на світ, немов з рогу достатку. Першим немовлям, яким просто-таки не могли натішитися і батько з матір’ю, і дід з бабусею, Бог послав синочка. І нарекли його старовинним, ще з часів Київської Русі, ім’ям Ярослав на честь дідуся.
А потім майже щороку в колисці сім’ї Тессів з’являлося по малятку. І це тривало з 1981 року аж до 1999-го. За цей час Надія Ярославівна народила 10 синів і 8 донечок, серед них два рази були двійнята. Отже, подружжя має синів: Ярослава, Андрія, Руслана, Максима, Олександра, Олексія, Сергія, Станіслава, Миколу і Віталія. Віталій найменший і ходить зараз до першого класу. Дав Бог дочок: Ірину, Галину, Наталію, Світлану, Ганну, Настю, Катю і Тетянку.
Пером не можна описати, як важко доводилося батькам, особливо матері, ростити дітей. Адже ще 10 років тому вона отримувала на всіх всього-на-всього 172 гривні дитячих. Хіба це гроші? А потрібно, щоб всі були нормально доглянуті, нагодовані. Та й про школу, виховання не забувати.
Такій родині важко було дати раду. А з дітьми всіляке траплялося. Інколи діти хворіли, тож доводилося матері лежати з ними в лікарні. До сьогоднішнього дня лише вдячними словами згадує Надія Ярославівна медсестру місцевого фельдшерсько-акушерського пункту Наталію Петрівну Кирилюк. Цей медик, бувало, невтомно відвідувала немовлят родини Тессів, допомагала вберігати їх від різних недугів профілактичними заходами. І діти виросли нівроку, загартованими на радість батькам.
Сім’я Тессів живе дружно. Тут особливо наочно діє принцип: «Один за всіх, всі за одного». Ще, як кажуть, з пелюшок, з молоком матері дітям прищеплено любов до праці, шанобливе ставлення до старших, виховуються риси порядності, чесності і добросовісності. Батьки нікому з синів чи дочок не дають щоденних вказівок. Кожен знає свою роботу. Одразу ж після виконання уроків один миє посуд, інша з матір’ю готує їсти, третій порається біля кролів, четверта прибирає в кімнатах і т.д.
Щоб прогодуватися і не відчувати нестачі в продуктах харчування, Тесси утримують чимале домашнє підсобне господарство.
Щоліта ще підробляють на просапуванні сільгоспкультур у місцевих фермерів. Хліб не купують, а раз-двічі на тиждень печуть вдома.
Минав рік за роком. Виростали і вилітали з батьківського гніздечка діти. Першим покинув вісім років тому рідну хату Ярослав, коли пішов служити в армію. Нині він проживає в селі Орджонікідзе, має дружину Тетяну, шестирічну доньку Віку, вона часто гостює у дідуся і бабусі.
А загалом зараз окремо від батьків уже живуть10 синів і дочок. Деякі з них вже одружені, мають власних дітей. А Надія Ярославівна та Федір Михайлович радіють від того, що підростає четверо онуків.
Один з синів, Олександр, несе службу в прикордонних військах у Криму. У травні він має бути вдома. Мати ж з нетерпінням чекає щодня від нього звісточки.
Материнський подвиг високо оцінила держава. У 2001 році Н.Я. Тесса нагороджена орденом Княгині Ольги другого ступеня. В урочистих обставинах у Києві, у Маріїнському палаці орден їй вручив тодішній Президент України Л.Д. Кучма. А в лютому минулого року від імені Президента України В.А. Ющенка цій жінці було вручено медаль «Мати-героїня».
А ще такий цінний, потрібний у повсякденному житті подарунок від держави, як мікроавтобус, це сімейство отримало наприкінці 2006 року. На день святого Миколая в Одесі, у цирку, куди була запрошена вся сім’я Тессів, під бурхливі оплески присутніх голова облдержадміністрації І.В. Плачков вручив нашій землячці, багатодітній матері – ключі від новенької «Газелі».
21 березня нинішнього року Надія Ярославівна відзначила знаменну дату в своєму житті – піввіковий ювілей.
