Ренійські хлопчаки, забувши про теплий травневий день, коли ноги самі мчать на зелені галявини, ось вже третю годину стежать за тим, що відбувається на сцені районного Будинку культури. Вони намагаються зрозуміти: навіщо ж приїхав до Рені Феліче Тальєнте, 60-річний громадянин Італії? Чому щороку, напередодні 9 травня, ця літня людина вирушає у далеку дорогу і витрачає, мабуть, чималі кошти зі своєї викладацької зарплати?
– Про те, що в Рені був табір для військовополонених № 38, де перебував і помер від черевного тифу мій дядько Джузеппе Альбанезе, я довідався від одного італійця, який також був у цьому приймально-пересильному пункті, – говорить гість міста. – Розповідаючи про жахи війни, про напівголодне життя у таборі, наш солдат завжди згадував трьох ренійських сестер, які потайки носили полоненим бринзу і кукурудзяні коржі. Одну з них він особливо добре запам'ятав, її звали Ліна. Після війни місцеве населення жило бідно, але ділилися останнім. Я знаю, що холодної зими 1945 року деякі італійці навіть ночували у будинках ренійців. Всі матері готові допомогти солдатові. Тому що їм за великим рахунком не важливо, якого він роду-племені. Будь-який солдат – чийсь синок.
Для родини Тальєнте смерть Джузеппе на чужині стала першою у ланцюзі подальших. Не знісши втрати сина, через 12 днів помер його батько, за ним – мати, а через рік і брат. Старенька мама Феліче Тальєнте, яка мешкає нині у маленькому містечку на півдні Італії, досі оплакує чорну низку втрат. Тим часом синьйор Тальєнте, професор філософії, який багато років викладає в університеті міста Туріна (Північна Італія, П'ємонт), шукав в архівах документи і знайшов підтвердження тому, що його родич справді помер у таборі № 38 і похований десь в околицях Рені.
Вперше Феліче Тальєнте приїхав до українського містечка на Дунаї у 1992 році. Але де шукати могилу дядька? Цього він не знав. Феліче звернувся до Ренійського військкомату. Тут він і познайомився з офіцером Валерієм Потрібним, якого до глибини душі вразила історія італійської родини. Працівник військкомату став активно шукати документи у колишніх радянських військових архівах. Було написано безліч запитів, опитувалися старожили. До розшукової роботи долучився і краєзнавець Михайло Салабаш, у якого на той час теж були деякі дані про табори військовополонених. Він і показав пану Тальєнте місце на західній околиці міста, де ховали військовополонених.
Через кілька років Валерій Потрібний, ставши підприємцем, на свої кошти установив пам'ятний знак іноземним солдатам на міському цвинтарі. Тоді Феліче Тальєнте знайшов місце, де щороку 9 травня ставить свічки, покладає квіти.
– Синьйор Тальєнте перестав бути для ренійців чужою людиною, – говорить заступник голови райдержадміністрації Іван Стадников. – Його щорічні паломництва до могил жертв Другої світової війни говорять про високу мораль і духовність цього громадянина Італії. Він вносив свій маленький особистий внесок у наведення мостів між народами нашої планети.
За останній рік синьйорові Тальєнте вдалося багато що зробити. За допомогою італійських студентів і школярів він розгорнув у себе на батьківщині велику пошукову роботу, в результаті якої було знайдено ще шість італійських родин, члени яких перебували у таборі № 38 і поховані в Рені. З першою ж нагодою вони теж мають намір приїхати до Рені.
Феліче Тальєнте, заручившись підтримкою співвітчизників і мера міста Мартіно-Франко, де він очолює комітет з вивчення історії Другої світової війни, приїхав з офіційною пропозицією на місці поховання поставити пам'ятник.
За даними краєзнавця Михайла Костянтиновича Салабаша, у таборі № 38 перебувало майже 4 тисячі іноземних військовополонених. Через спалах черевного тифу 1714 з них, громадяни одинадцяти держав, померли і поховані на ренійській землі. М.К. Салабашу за підтримки мерії вдалося установити імена всіх цих людей.
…Коли напередодні нинішніх травневих свят Феліче Тальєнте знову повідомив про свій намір відвідати Рені, перше запитання, яке виникло, – як з ним спілкуватися, якою мовою?
– Звичайно, мовою мистецтва, яка зрозуміла всім, – запропонувала начальник районного відділу культури і туризму Ірина Іванівна Желєзова.
Як виявилося, у репертуарі юних музикантів Дитячої школи мистецтв є багато творів відомих італійських композиторів Антоніо Вівальді, Джоаккіно Россіні. А хореографічний ансамбль «Конфетті» на музику італійських авторів вже багато років виконує цілу серію хореографічних вистав. Один з улюблених танців ренійських дітей – тарантела, що дійшла до нас з пізнього Середньовіччя, але і досі юна, діти виконують її із справжнім південноіталійським темпераментом. Вже готові постановки і номери сплела в єдину концертну програму керівник громадської філармонії Лариса Михайлівна Бушняк.
До візиту італійця юні художники підготували виставку малюнків, які красномовніше за всі слова розповідають про ставлення маленьких мешканців ХХІ століття до війни, про їхню любов до рідних куточків, де вони ростуть у любові і мирі, про те замилування, яке вони відчувають, знайомлячись з дуже багатою культурою італійського народу.
Тим, що приготували вихованці Школи мистецтв, Феліче Тальєнте був вражений. Гість з Італії вручив премію гімназисткам Вікторії Черня та Вікторії Бакаловій, учасницям Малої академії наук, які написали роботу про табір № 38.
У мерії професор залишив проект співпраці маленького українського міста Рені і невеликого Мартіно-Франко, що на південному узбережжі Італії. На переговорах з головою Ренійської райдержадміністрації А.М. Булгаровим було досягнуто домовленості про виділення земельної ділянки для спорудження пам'ятника іноземним солдатам – жертвам війни, до якого зможуть приїздити європейці, щоб вшанувати пам'ять своїх рідних.
– У нас, в Італії, теж є пам'ятники радянським солдатам, які ми шануємо, – запевнив Феліче Тальєнте. – Щороку 1 липня, у День скорботи, ми ставимо біля цих пам'ятників поминальні свічки і молимося. Молимося за те, щоб матері ніколи не проводжали своїх синів на війну.
