Весна буяє різноцвіттям. Проте дощ не окропляв спраглу землю уже впродовж останніх двох місяців. І з кожним посушливим днем селяни втрачають надію отримати добрі врожаї з ланів та городів. Й сьогодні стан хлібного поля з критичного стану перейшов у катастрофічний. Так, з 54,4 тисячі гектарів посіяних зернових загинуло 9,2 тисячі га. Це – більше чотирьох тисяч га озимого клину та 5 тисяч га ярини. І якщо не пройдуть рясні дощі, то до жнив залишиться менше 50 відсотків площ з врожайністю 8-12 центнерів з гектара. У самій Любашівці населення потерпає від відсутності питної води, бо водогінна мережа не витримала випробування спекою, а з більшості криниць вже вичерпано благодатну вологу.
У давнину, коли посуха ставала справжнім стихійним лихом, що загрожувало страшним голодом, казали, що це відьми знімають з неба зорю і ховають її в горщик, і тоді небеса не можуть пролитися животворною вологою. У таких випадках сільська молодь викрадала з тинів горнятка і йшла до найглибшої криниці, звідки діставали воду і щедро обливали один одного, і, за переказами старожилів, непремінно розпочинався проливний довгоочікуваний дощ. Також, селяни намагалися зненацька облити водою жінку, яку у селі вважали «відьмою», і її розпачливі зойки викликали довгоочікувану зливу. Звичайно, нині за таку образу можуть й до суду притягнути. Тож, залишається лише одне: вилити відро води на могилу вішальника...
А здебільшого у посушливу пору люди, свято віруючі у чудодійну Божу милість, чистили криниці, що завжди приносило позитивний результат.
Нещодавно любашівські православні, згадавши давні традиції і об’єднані спільною бідою, хресним ходом вирушили від церкви Архистратига Михаїла до «Вдовиної криниці», що здавна славиться чудотворними властивостями. Розташована вона далеко в полі поблизу села Іванівка. У далекі часи саме тут, біля старої дороги, бідна вдова разом з дітьми поглибила цілюще джерело і облаштувала криницю, щоб спраглі подорожні могли напитися води і згадати її добрим словом.
Добравшись до степового потічка, протоієрей Іоанн Голубець разом з віруючими очистили його від намулу і щиро помолилися, щоб довгожданий дощ нарешті пролився на Любашівщину. Священик також окропив цілющою водицею навколишні фермерські поля.
