Цими днями близько 300 журналістів, які репрезентували вітчизняні та закордонні ЗМІ, могли поспілкуватися із Главою держави з нагоди завершення політичного сезону.

Великий незабудований простір між корпусами колишнього ЦК Компартії України з цієї нагоди терміново перетворили на «галявину». Мабуть, з метою скопіювати традиційні брифінги багатьох господарів Білого Дому; вони теж провадяться «на природі».

В іншому наше спілкування із Віктором Ющенком було схоже на попередні. Ті ж відібрані «люди біля мікрофона», ті ж розгорнуті відповіді Президента.

Відносно заінтригував хіба що пасаж стосовно музею радянської окупації. Зупинюся на ньому докладніше.

Незважаючи на потужне розкручування у місцевих ЗМІ, культзаклад відвідується так собі, не дуже. Здебільшого подивитися на експозицію приходять журналісти, – у пошуках теми для гонорару. Ну й організовані групи школярів, які приступили до обіцяного літнього відпочинку.

Минулої середи нічим не примітний заклад на вулиці українського радянського письменника Михайла Стельмаха згадали на найвищому рівні. Яніна Соколовська, моя колега із московської газети «Известия», співчутливо запитала в Глави держави: «чим Ви, Вікторе Андрійовичу, збираєтеся поповнити колекцію музею?» Мався на увазі, мабуть, партійний квиток, який, з чуток, Ющенко дотепер дбайливо зберігає. Частина життєвої історії все-таки.

Відповідь Президента була розлогою, – настільки, що «позбавив слова» одразу декількох заздалегідь підготовлених кореспондентів. Не можна сказати, що вона була непереконливою. Громадянська війна. Колективізація. Голод 1933 року. Сталінські репресії 37-го. Ще один голод, післявоєнний. Боротьба із космополітами. Довгоочікувана хрущовська відлига й твердий пресинг українського дисидентського руху, що пішов за нею. Загалом, згадав Ющенко ледве що всі «етапи великого шляху».

– У мене багато є реліквій тих періодів, які відносяться до чорних сторінок життя моєї нації. Якщо буде відповідне бажання музею ці речі одержати, я із задоволенням їх передам, і буду щасливий, й буду гордий, – завершив Президент.

Які особисті речі малися на увазі, щоправда, ніхто так і не зрозумів.

Оскільки, крім безлічі викривальних фотографій, у музеї по вул. Стельмаха виставлено багаторазово прострелені людські черепи (їх відкопали в районі Биковні – там перед війною масово розстрілювали «ворогів народу»), серед колег поповзли просто-таки моторошні здогади...

Політичні партії, які мчать на всіх парах до позачергових виборів у парламент, таку можливість «проїхатися по Ющенкові» упустити, звичайно ж, не могли. Окрім комуністів, які вже висловлювалися «за притягнення» Президента України, його перше публічне висловлювання про новий культзаклад прокоментували об'єднані соціал-демократи: «...Поява «музею радянської окупації» була спровокована нинішнім Главою держави. Тому всю відповідальність за наслідки відкриття музею Президент має однаково понести поряд із організаторами. Подібні кроки відомих політичних сил мають явно виражений провокаційний антиросійський характер, а по суті – антидержавний і антигромадянський підтекст».

…Відповідно до дослідження, проведеного Фондом громадської думки, створення вищезгаданого музею підтримують 29,4% респондентів. У той же час 47,2% опитаних вважають, що такий музей не потрібний. Завагалися із відповіддю 23,5 відсотка українців.