Перше, що впало в око – чудове оснащення офісу Болградської райспоживспілки: нові меблі, кондиціонери, комп'ютери. І я б від щирого серця пораділа за успіхи цієї організації під керівництвом Димчева Івана Гавриловича, яка у складних реаліях переходу від планової економіки до ринкової не тільки вижила, але і процвітає, розширює спектр послуг, що надаються (новий готель, чудові об'єкти громадського харчування), якби... Якби самій десятки разів не доводилося долати убрід величезну брудну калюжу біля входу на ринок, який обслуговує ця сама райспоживспілка (РСС).
Кожного божого дня цю грязюку місили сотні і сотні жителів Болградського району – хто з товаром, хто за покупками, а хто – йдучи на роботу. І тільки, коли процвітаючу РСС дзьобнув смажений півень, коли постало питання про те, що ринок, який вона обслуговує, може перейти у відання комунальної служби, нарешті, біля входу з боку автовокзалу зволили покласти асфальт!
Однак почнемо з початку. Традиційно, з радянських часів, у більшості районних центрів ринки обслуговуються райспоживспілками. Коли В.Х. Качанов вперше став мером Болграда, він порушив питання про те, що ринок потрібно забрати в РСС і передати у відання якоїсь міської служби. Але Володимир Харлампійович не встиг здійснити своїх намірів – за правопорушення за рішенням суду він втратив посаду мера.
Михайло Михайлович Садаклієв, обраний міським головою на дострокових виборах, став планомірно розв'язувати клубок ринкових проблем. Було створено спеціальну комісію, розроблено генеральний план розвитку ринку до 2015 року, який підписали всі відповідні служби – аж до санепідемстанції і пожежників. Відповідно до цього плану РСС брала зобов'язання послідовно наводити на об'єкті лад – реконструювати павільйони й оснащувати їх обладнанням, створювати інфраструктуру.
Але, на жаль! Тут настав час чергових виборів, і громаду знову очолив В. Качанов. Він, як, і раніше, і слухати не хотів про РСС. Відняти ринок – і край!
Безперечно, розв’язувати питання про те, хто обслуговуватиме ринок – право міської влади. Але ж все потрібно робити розумно, послідовно, і, головне, у суворій відповідності до законодавства.
Уявіть непосидющу за вдачею жінку, яка ніколи не тримала в руках спиці: дайте їй вісім клубків пряжі і попросіть швиденько зв'язати светр... Ось те ж саме накоїв Володимир Харлампійович – такого наплутав! Дійшло до того, що на ринку виявилося дві бригади охоронців – від міськради і від РСС.
Мер не перестає запевняти: якщо ринок перейде у відання комунальної служби, міська скарбниця більше одержуватиме коштів. Ой, чи так! Давайте розберемося в теорії питання. Всі платежі від підприємців, які торгують на базарі, діляться на дві частини: це ринковий збір, який надходить до міської скарбниці (розцінки затверджуються сесією), і внески на утримання об'єкта – його прибирання, охорону, розвиток. Друга порція коштів залишається в розпорядженні тієї організації, якій доручено обслуговувати ринок. Це може бути приватне підприємство, кооператив або ж спеціально створена комунальна служба міської ради. Хто б не обслуговував ринок, підприємці як вносили два види платежів, так і вноситимуть. А міська скарбниця як одержувала відрахування за встановленими розцінками, так і одержуватиме.
Можливо, на Болградському базарі частина зборів йшла «ліворуч»? І мер незадоволений саме цим? Але, по-перше, таку форму роботи як контроль, ще ніхто не скасовував. І, по-друге, де гарантія, що новий директор базару – ставленик Качанова буде найчеснішим з найчесніших?
Давайте подивимося, як справлялася зі збором коштів РСС. У 2004 році до міської скарбниці було перераховано 400 тисяч гривень, у 2005-му – 443 тисячі, у 2006-му – 567 тисяч. Зростання показників у першу чергу пов'язане з тим, що дирекція ринку все-таки працювала над питанням збільшення кількості торговельних місць. Так, відповідно до актів інвентаризації, у 2001 році було 198 діючих місць, а в 2006 – вже 702 місця. На ринку з'явилися нові павільйончики, торговельні ряди: РСС зацікавлена у розширенні ринку, це – її додаткові прибутки.
Так, в останні роки підприємці не один раз висували претензії райспоживспілці: гроші, вибачте, платимо сповна, але для поліпшення умов роботи робиться мало. І люди були праві. У 2004 році у благоустрій і реконструкцію ринку було спрямовано всього 70 тисяч гривень, у 2005-му – 160 тисяч. Тим часом цей об'єкт приносить куди більше коштів. Так, торік ринок заробив 1 млн 157 тис. грн (надання торговельних місць, камер схову, лабораторія та інші послуги), при цьому витрати на його утримання (зарплата, прибирання, оренда землі, всілякі податки тощо) склали 660 тис. грн. Тобто, майже 500 тисяч гривень – це прибуток, який залишився у розпорядженні РСС.
Так, у 2006-му році, побоюючись втратити ласий шматок, підприємство кинуло на благоустрій аж 696 тисяч гривень. А що, питається, заважало працювати раніше? Відсутність розуміння з боку міської влади? Тільки при чому тут підприємці? І чому вони повинні були страждати, працюючи в нелюдських умовах?
Останній рік став справжнім іспитом для людей, які змушені заробляти на життя, торгуючи на базарі. Міський голова, що називається, пішов в атаку на РСС, оперуючи таким переконливим козирем як земля, на якій розташований ринок. Хоча набагато розумніше в даній ситуації (і Володимиру Харлампійовичу у протокольному порядку вказувала на це компетентна комісія, створена при райдержадміністрації) використовувати досить потужний потенціал райспоживспілки, ніж все починати з нуля – створювати нову службу, яка не має ні кадрів, ні техніки, ні оборотних коштів. Але мер – непохитний.
За останній рік суди різних рівнів ледве встигають розглядати позови – то з боку Болградської міськради, то від РСС. Справа вже дійшла до Верховного суду України!
У війну між мером і керівництвом РСС мимоволі виявилися втягненими всі підприємці. Питання: з ким укладати договори? Кому платити ринковий збір? РСС – з одного боку, мерія – з другого, і кожен доводить свою правоту. Причому, і та, і друга сторони постійно погрожують: не будете платити нам – викинемо з ринку ваші контейнери до чортової бабусі!
У перших числах червня конфлікт загострився: адміністрація ринку від РСС ухвалила рішення забрати контейнери тих підприємців, які вважали за краще укласти договори з комунальним підприємством «Благоустрій Болграда». У понеділок, коли ринок не працював, пригнали техніку...
Звістка про те, що контейнери з товаром переміщають на задвірки, розлетілася по місту блискавично. Підприємці поспішили на ринок і штурмом взяли замкнені ворота. У справу довелося втрутитися посиленому наряду міліції.
6 червня сесія Болградської міськради розглянула інцидент і висловила принципову позицію: контейнери необхідно повернути на місце – ніхто не має права без відома господарів кудись переміщувати їхнє майно. Виправити необачний крок РСС було вирішено цього ж дня.
Свідком подій, що розгорнулися, став наш колега, кореспондент газети «Дружба» Роман Томчук:
– Охорона, керована директором ринку Михайлом Тащі, не давала відчинити ворота. Підприємці, навалившись юрбою, виламали їх. Автокар в'їхав на територію, і тут на його шляху виріс директор ринку. Він монолітом став перед автокаром. На нього накинулися розлютовані жінки і мало не розтерзали. Але він вистояв. Водій автокара залишив свою машину і відійшов – від гріха подалі. З цього моменту було важко повірити в реальність подій – незаведений автокар почала штовхати юрба підприємців! Директор ринку... намагався його зупинити! Піт градом котився по обличчю директора, йому явно ставало погано... На ринок приїхала «Швидка допомога», подали носилки. До директора підійшов депутат міської ради, лікар Леонід Суворов:
– Будь ласка, відійдіть. Я бачу, як вам погано. Ви можете померти.
Реакція приголомшлива і страшна:
– Помру! Помру на території ринку. Відійдіть всі, дайте мені спокійно померти.
У цей час Михайла Георгійовича пожаліли навіть розлютовані підприємці...
Головних діючих осіб цієї драми на місці події не бачили. Ні керівника РСС Димчева Івана Гавриловича, ні міського голову Качанова Володимира Харлампійовича. Але ж саме вони, керівники, повинні, ні – зобов'язані були сісти за стіл переговорів і в робочому порядку розв’язати всі проблеми. Що їм заважає це зробити? Чому вони воюють? За що воюють? Здогадатися – неважко.
