«Грає дует «Каданс» – так називається збірник інструментальних творів, його недавно випустило тернопільське видавництво «Навчальна книга – Богдан». Одеським цінителям мистецтва назва зрозуміла. «Каданс» – це одесити Іван і Олена Єргієви, лауреати декількох міжнародних конкурсів, виступи яких завжди проходять з великим успіхом. А зараз Іван постав у новій для виконавця якості упорядника і редактора збірника. І, що ще важливіше, як композитор. У нотному запису побачив світ перший його твір – п'єса для баяна та скрипки «Променад по Парижу».
Повернімося на кілька років назад. Столиця Франції. Єргієви вирушили на концерт у віддалений район міста. А гаманець забули! Знайшлися тільки два квитки на метро. Туди доїхали, а назад? Поверталися в готель пішки. Олена скинула туфлі на височенних каблуках, і вони йшли, йшли… Бульвари в ланцюжках вогнів, мерехтлива Сена, готика соборів зачарували подорожан. Ця незабутня ніч надихнула його, і вже в Одесі враження вилилися в музику. П'єсу «Променад по Парижу» дует неодмінно виконує в концертах. У фіналі Олена знімає туфлі, як на тій прогулянці, і іде під ніжну мелодію...
Композиторський дебют Єргієва припав на ту пору, коли за плечима його було понад двадцять років виконавської діяльності і понад десять років – у складі інструментального дуету. Ця спілка непересічних, творчих особистостей склалася зненацька для них самих. Обидва вони закінчили Одеську консерваторію ім. А.В. Нежданової. Іван – з класу баяна (клас проф. В.М. Євдокимова), Олена – з класу скрипки (клас проф. В.З. Мордковича). Він виступав із сольними концертами, грав у складі різних філармонічних колективів, на трьох міжнародних конкурсах здобував звання лауреата. Вона – перша скрипка камерного оркестру філармонії. Їм і на думку не спадало про дует. Мабуть, міцно засвоїли вони на студентській лаві аксіому про несумісність скрипки і народних інструментів. Хоча Іван ще з юнацьких років мріяв про те, щоб об'єднати свій улюблений інструмент з іншими симфонічними інструментами в ансамблях, камерних і симфонічних оркестрах (на цю тему він кілька років тому захистив кандидатську дисертацію).
Ідею грати разом подали подружжю друзі – кандидат математичних наук Віктор Вербицький і його дружина Олена в переддень 1994 року, а поет Ігор Потоцький і композиторка Людмила Самодаєва поклали початок створенню оригінального репертуару для баяна та скрипки. У тому ж році композиторка написала спеціально для такого складу музичні ілюстрації до вистави Одеського ТЮГа «За щучим велінням». Музиканти почали виконувати їх і окремо як музичну сюїту – «Дитячу» (вона теж ввійшла до збірника).
Незвичайним, оригінальним дуетом зацікавилися інші одеські композитори, подарували свої твори. Виявилося, «несумісні» інструменти чудово поєднуються. Могутній бас, рокіт, подихи баяна підтримують тонке стебло мелодії, що веде скрипка. Разом вони зливаються в єдине ціле. Не випадково Єргієви іменують свій дует «Каданс»: так називається завершальна частина музичного твору, де досягаються злагода, гармонія.
Через кілька років у репертуарі дуету з'явилося чимало творів композиторів різних країн, написаних саме для нього. Серед них вже відомі одеситам твори видатних сучасних московських композиторів С. Беринського («Морський пейзаж» у дусі К. Моне) і М. Броннера («Адам і Єва»). Єргієви постійно беруть участь у найбільших міжнародних фестивалях сучасної музики «Два дні та дві ночі», «Київ Мьюзік Фест». Їхні виступи в Одеській філармонії – справжнє свято, а тому завжди очікуються одеситами з великим нетерпінням.
Творча енергія Івана змушує його невпинно розширювати межі діяльності. У своїй педагогічній роботі він провадить ідею універсальності музиканта. Виконавець, на його думку, повинен вміти не тільки грати по нотах, але і складати композиції, імпровізувати, шукати можливість поєднання з виконавцями на різних інструментах. Він і сам доводить, що такий підхід плідний. Недавно Іван знову виявив себе у творчості. Знайшло вихід багаторічне бажання написати твір на теми болгарських народних мелодій. Адже його батьки родом з болгарського села Благоєве, що в Іванівському районі. Його прадід у XIX сторіччі привозив з Австрії гармоніки на продаж, і сам любив грати. Батько, Дмитро Іванович, як і його двоюрідний дядько, грав на вечорницях, на весіллях. Вони знали безліч не тільки болгарських, але і молдавських, російських, єврейських мелодій. Музичні спогади «Іванового дитинства» нарешті втілилися в «Болгарську сюїту» – твір, де сплітаються творчо переосмислені ліричні, драматичні, жартівливі фольклорні мотиви. Пробує він себе й у пісенному жанрі, пише тексти і мелодії. А зараз на комп'ютері Єргієва втілюється рядок за рядком його новий задум – твір на східні теми, навіяні недавніми гастролями в Стамбулі. Звичайно, це музика для баяна та скрипки.
