Музей західного і східного мистецтва віддав кілька залів, щоб якомога повніше репрезентувати багатогранну творчість метра одеських живописців Віталія Алікберова. Враження від експозиції – незабутнє.
«Це світ реальності чи світ душі художника?» – поставила риторичне запитання мистецтвознавець Людмила Сауленко на відкритті виставки. Заглиблюючись у зміст полотен Алікберова, бачиш, що вони – на межі метафізики. Дійсність присутня, але вона в стані зрушення просторових і часових шарів. Щось відбулося зі світом, вважає художник. Його цілісність і гармонія зруйновані. Крізь розлами гір, повені, крізь похмурі хмари на картинах проглядаються лики святих. Вони підносять молитви Всевишньому, щоб він простер долоні над заблудшими душами. Є ще надія на воскресіння!
Віталій Алікберов – один з найглибших художників, які нині творять в Україні, що по-філософському осмислюють реальність. Його ретроспективна виставка, на мій погляд, стала найзначнішою художньою подією останнього часу.
Характерною рисою минулого року стала поява нових центрів мистецтва. Наприклад, арт-салон «АрхиГласс», який раніше спеціалізувався на декорі, перетворений на арт-галерею з такою ж назвою. У його планах – демонстрація сучасних напрямів у мистецтві, показ робіт, відкриття нових імен.
І відкриття вже відбулося. Щоправда, не нового імені, але невідомої грані творчості одеського художника Ігоря Варешкіна. Він належить до середнього покоління майстрів і відомий як чудовий графік. Неодноразово виставляв він зроблені у своєрідній техніці ліричні пейзажі рідного міста. Те, що Ігор репрезентував у експозиції «Вільні структури», немов зроблено іншим художником – сміливим, яскравим, який майже відмовився від фігуративного живопису. Його творчі пошуки можна лише привітати.
Тим же шляхом, що і «АрхиГласс», іде арт-галерея «Тритон», яка традиційно займалася виготовленням постерів і оформлювальними роботами. Зараз вона провадить активну виставкову діяльність. У грудні галерея показувала роботи самобутньої художниці Євгенії Ганичевої (1914 – 2006 р.р.). Вона пройшла війну, їй не довелось здобути вищу художню освіту. Але талант неперебутній, він втілився у безліч робіт. Ганичева продовжила лінію «великого наїву» – французького митника Анрі Руссо, грузинського вуличного художника Ніко Піросмані, української селянки Марії Примаченко. Радісні, світлі полотна Ганичевої, де переплітаються билиця і казка, роблять на глядача величезний емоційний вплив.
Перед Новим роком «Тритон» виставив роботи Ігоря Терехова. Одеса стала його містом, яке він полюбив і по-своєму побачив. На його акварелях будинки, вулиці, сходи, ліхтарі – у романтичному серпанку. Йому цікаві живопис і графіка, колажі, інсталяції. І всі роботи позначені тонким смаком.
Утверджується в місті тенденція створення арт-кафе. У Міському саду, у відомому ресторані «Кларабара» вернісажі відбуваються не перший рік. Цього року виставковий сезон відкрився тут показом рисунків Ольги Паскаль. Авторка – випускниця фізичного факультету, але малювала – скільки пам'ятає себе. Постійний тренінг удосконалив руку, звідси – легкість, воля, польотність малюнка. Переказувати рисунки Паскаль – справа безнадійна. За технікою вони являють собою лінійну графіку, але за змістом аж ніяк не однолінійні. Багато чого залишається в тих сферах, де витає легкокрила фантазія художниці.
Набирає силу арт-кафе «Сальери». Першу, вересневу, експозицію склали роботи Андрія Герасим’юка, відомого майстра акварелі, пейзажиста. Потім була спільна виставка графіків Геннадія Гармидера і Дмитра Жижина. У грудні відвідувачі кафе могли бачити твори Давида Беккера. Він визнаний майстер графіки, лауреат і призер багатьох міжнародних конкурсів, автор понад восьмисот екслібрисів. Менш відомі його живописні роботи. Арт-кофейня надала відвідувачам щасливу можливість побачити частину картин на теми Японії, Венеції і, звичайно, Одеси. Лаконічна мова гравюр поступається в них місцем буянню барв, соковитості.
Ще одне арт-кафе буде тішити відвідувачів можливістю долучитися до мистецтва. Називається воно «Чайная роза». Як обіцяють улаштовувачі, у форматі молодіжного експериментального простору одеситам і гостям будуть пропонуватися виставки робіт актуальних художників, відео-арт, літературні читання.
Перша виставка вже відбулася. Це спільний проект Наталі Мариненко (Одеса) і Тетяни Павловської (Ярославль) за назвою «Роза-мимоза». Начебто кидаючи виклик зимі, в арт-кафе розмістилася експозиція весняна, жіночна, кокетлива і навіть пікантна. Недарма кераміка Наталі викликає полярні почуття – від неприйняття до захвату.
Треба сказати, ідея поєднання «точки харчування» і арт-галереї сприймається неоднозначно – навіть художниками. Комусь із них неприємна ситуація, коли такі дорогі серцю автора роботи розглядають із бутербродом у руках. Що ж, суперечка давня. Напевно, все залежить від того, працюють галеристи на потребу невимогливої публіки чи намагаються піднятися до справжнього мистецтва. У всякому разі, експозиції, про які говорилося вище, ставлять перед собою шляхетну мету.
Цікавий сюрприз підготувала своїм завсідникам арт-галерея «Белая луна». Рівно рік тому вона презентувала одеситам двох художників з Молдови – живописця Руслана Стрільця і скульптора В'ячеслава Жиглицького. А нині своє мистецтво показали їхні дружини – Алла Стрілець і Тетяна Жиглицька. Проект дозволив гармонійно поєднати двох художників, які стоять на близьких естетичних позиціях.
Аура виставкової зали «Золотой ангел» приваблива для художників. Тут, у Центрі реабілітації дітей-інвалідів, виставляють роботи і художники світового рівня, наприклад, Михайло Шемякін, і діти. А напередодні новорічного свята зала була надана учасникам третьої обласної художньої виставки творів декоративно-прикладного і образотворчого мистецтва і конкурсу на найкращий твір 2007 року.
Важко передати словами враження від численних робіт понад 50 авторів – членів секції декоративно-прикладного мистецтва «Золотой платан» обласної організації Національної спілки художників України. Картини і гравюри, твори зі скла, кераміки, мушлі, металу, тканини, дерева – не знаєш, на що дивитися. Всі вони по-своєму гарні. Журі після палких дискусій назвало найкращі роботи та їх авторів. Золотою медаллю була відзначена композиція «Морські метаморфози». Кераміст Наталя Будурацька об'єднала реальні і фантастичні образи мешканців морських глибин у цілісний барвистий твір.
До Нового року галереї постаралися репрезентувати щось відповідне. Мабуть, найноворічнішою стала виставка «Зимова казка» у Міській художній галереї. Її проведено було разом з газетою «Тиква – Ор Самеах». Картини одеських художників різних поколінь перенесли нас у країну, де панують сніги, ліс, що завмер у чарівному сні, де білим серпанком закриває світ заметіль. Інших авторів приваблює атмосфера святковості, народних гулянь.
Навіть за кількістю виставок та їхніх учасників можна говорити про насиченість грудня творчими подіями.
