Максим Юрійович Голубенко – наймолодший з усіх головних лікарів пологових будинків Одеси. Але за іронією долі, дістався йому найдавніший пологовий будинок, розташований, як кажуть, у серці міста, на вулиці Старопортофранківській. І новому керівникові, на мій погляд, вдалося відкрити дуже важливу сторінку в історії одного з найдавніших лікувальних закладів Одеси. Втім, слід розповісти про це докладніше.
Як керівник, Максим Юрійович впевнений у тому, що у пологовому будинку абсолютно все повинно бути спрямовано на створення максимально сприятливих умов для вагітних жінок і породіль. І тому розпочав він з проведення капітального ремонту. Будинок звичайної лікарні (так раніше називали другий пологовий будинок) він перетворив у сучасний лікувальний заклад – царство світла, доброзичливих медичних працівників і новітньої апаратури.
Під час ремонту тут провели перестановки і перепланування, прибрали свідчення “втоми” старого будинку, замінили перекриття між поверхами, електропроводку, водопровід і каналізацію, систему теплопостачання. У пологового будинку тепер є своя котельня. Завдяки їй, можна регулювати температурний режим у палатах, операційних і не залежати від початку чи закінчення опалювального сезону в місті. Ці турботи так захопили молодого керівника, що він навіть не передбачив кабінет для себе. Мотивуючи це тим, що головний лікар не повинен сидіти на місці.
Дуже важливим було також зібрати колектив професіоналів, які б знаходили спільну мову з новим керівником і зуміли б успішно справлятися з поставленими перед ними завданнями у зв'язку з переходом України з 1 січня 2007 року на реєстрацію 22-тижневих живонароджених малят вагою від 500 грамів. Серйозні вимоги, які Максим Юрійович ставив до своїх колег, їх не злякали.
У другий пологовий будинок прийшли або, як і раніше, працюють багато відомих в Одесі фахівців. Це люди, здатні грамотно і на дуже високому професійному рівні справлятися зі своїми обов'язками. Так, начмедом є Світлана Георгіївна Михайленко – людина, яка все життя працює тут. Відділенням фізіології завідує Оксана Михайлівна Малярчук – колишній начмед пологового будинку № 6. Акушерське відділення № 2 очолює колишній начмед пологового будинку № 1 Ірина Петрівна Вдовенко. Відділенням анестезіології керує Валентин Миколайович Мазур – віртуоз і метр знеболювання пологів і операцій. Гінекологічним відділенням завідує Михайло Геннадійович Ануфрієв – чудовий хірург-гінеколог, у минулому – онкогінеколог, що дуже важливо з точки зору підвищення онконастороженості лікарів. Нове відділення дитячої реанімації очолила Тетяна Олексіївна Китайгород, яка раніше працювала у відділенні реанімації Одеської обласної дитячої клінічної лікарні. Всі вони бачили, що високі вимоги, які до них ставилися, базуються на серйозній роботі, спрямованій на створення належних умов.
Створення колективу однодумців було для Максима Юрійовича, мабуть, особливо важливим. Він виріс у сім’ї, де завжди вислуховували і поважали думку всіх, навіть якщо йшлося про зовсім ще маленьких, п'яти-семирічних дітей. На сімейних радах вони були присутні на рівних з дорослими і могли висловлюватися з будь-якого обговорюваного питання. І саме тоді до нього прийшло розуміння сили злагодженого колективу, який може справитися з будь-якими мінливостями долі.
Крім того, Максим Юрійович вражаюче успадкував сильні риси характеру своїх батьків. Матері – Лідії Миколаївни Голубенко, декана факультету романо-германської філології ОНУ ім. І.І. Мечникова, голови постійної депутатської комісії Одеської міської ради. І батька – Юрія Євгеновича Голубенка, доктора медичних наук, професора, лікаря-офтальмолога вищої категорії. Вони завжди додержувались принципу: найважливіші вкладення – це вкладення у власних дітей, у їхню освіту і виховання. Крім того, кожен з них наполегливо і терпляче піднімався сходинками професійного зростання, розуміючи, що продовжувати навчатися потрібно щодня, якщо ти хочеш залишатися лідером в обраній тобою професії. Іншого, як кажуть, не дано.
Тому Максим Юрійович, закінчивши Одеський медичний інститут, продовжив навчання на факультеті романо-германської філології ОНУ ім. І.І. Мечникова. Тепер, на превелику радість батьків, він не лише кандидат медичних наук, але і лікар, який вільно читає лекції студентам медуніверситету на іноземних мовах. Черговим етапом його професійного зростання стане завершення навчання в Одеському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Треба сказати, що цілеспрямованістю і кремезністю характеру відрізняється і молодша сестра Максима Юрійовича Наталя. Ця тендітна, чарівна жінка пішла стежкою мами – закінчила німецьке відділення факультету романо-германської філології ОНУ ім. І.І. Мечникова. Сьогодні вона – талановитий молодий учений, закінчує роботу над кандидатською дисертацією, популярна у студентів викладачка, мама маленької доньки Ніколь. Як і колись у спорті (Наталя – майстер спорту з художньої гімнастики), вона ставить перед собою досить амбіційну мету і не втомлюється працювати заради її досягнення.
Батьки навчили Максима Юрійовича і дбайливому ставленню до людей. В той час, коли був депутатом Одеської міської ради, він був єдиним, хто підтримав і допоміг громадській організації «Центр індивідуального розвитку», у яку об'єдналися батьки дітей-інвалідів. Цього самого принципу першочергової важливості людини дотримувався він і щодо колег-підлеглих. Адже без них жоден керівник лікувального закладу не зможе гарантувати, що в тій або іншій ситуації, коли йдеться про здоров'я матері і немовляти, було зроблено максимум можливого.
Початок роботи Максима Юрійовича на посаді головного лікаря збігся із стартом унікальної у нашій країні програми «Здоров'я матері і дитини на 2006 – 2010 роки», ухваленої на сесії Одеської міської ради з ініціативи міського управління охорони здоров'я та його начальника Олени Олександрівни Якименко. Відповідно до неї, пологовий будинок одержав два найсучасніші апарати штучної вентиляції легенів. Вони дозволяють як цілком «дихати» за немовля, так і підтримувати функцію дихання, щоб поступово розтренувати його легені. З'явилися також пульсоксиметри для контролю стану малят. Фетальні монітори, які дозволяють стежити за внутрішньоутробним станом дитини.
Придбано зручні реанімаційні столики, двошприцові дозатори – сучасні електронні аналоги крапельниць. Вони незамінні при дозуванні препаратів, що вводяться, по міліграмах і при їхньому повільному введенні, наприклад, протягом доби. Лікарів озброїли необхідним обладнанням для того, щоб вони могли подарувати ослабленим і маловагим немовлятам шанс не тільки вижити, але і не відставати у майбутньому у розвитку від своїх однолітків.
Максим Юрійович зробив ще одну, на мій погляд, надзвичайно важливу реорганізацію. Тепер жінки, які приходять на аборт, не перебувають в одній палаті з тими, хто лежить на збереженні. Здавалося б, такий поділ простий, зрозумілий і виправданий. Оскільки, мабуть, ніколи не зможуть спокійно поставитися одна до одної, з одного боку, жінки, які з різних причин не дорожать своєю вагітністю і прийшли до пологового будинку, щоб перервати її. І, з другого, ті, хто роками не може завагітніти, проходять численні курси лікування і щомиті живуть надією на материнство.
Сьогодні практично постійно Максима Юрійовича можна зустріти у пологовому будинку. І у вихідні, і пізно вночі він буває на роботі, тому що іншого ставлення до неї не уявляє собі, та й не сприймає. Адже за розкладом жінки не народжують. А це означає, що колектив пологового будинку повинен постійно перебувати у бойовій готовності. Та й зухвалих планів, які він обов'язково хоче реалізувати, у Голубенка теж чимало. І, знаючи його характер і відданість професії, можна не сумніватися: він обов'язково знайде тих, хто допоможе йому ці плани втілити у життя.
