Шановна редакціє! Я людина позапартійна, безконфліктна. Чесно скажу: моя хата частенько опинялася «скраю». Але те, що творить нинішня влада – жахливо і страшно. Почувши в автобусі вдячні голоси ощасливлених тисячею гривень бабусь, не витримав і написав цього листа. Нехай цей крик душі буде застереженням іншим наївним співгромадянам!
Закон «Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України» Верховна Рада ухвалила понад 10 років тому – 24 листопада 1996 року. Реєстрацію вкладників проведено у 1998 році. Незрозуміло, чому Юлія Тимошенко провадить повторну реєстрацію, замість того, щоб:
1) запросити дані про кількість вкладників і облік внесків, що підлягають поверненню населенню і підлеглого її урядові «Ощадбанку», а не будоражити людей літнього віку;
2) провести індексацію коштів з 1991 року або хоча б за останнє десятиріччя – адже ці гроші були в обігу, на когось працювали, когось збагачували. І слід врахувати при індексації доларову вартість гривні;
3) переводити внески на депозитні рахунки громадян тільки після нарахування відсотків за використання цих коштів в обігу.
Якщо уряд Юлії Тимошенко цього не зробив, отже, він чергового разу грабує і принижує зубожілий, вже багаторазово принижений народ. У немічних старих вже не залишилося надії на справедливість... І весь цей галас, гамір, ажіотаж зі сльозами вдячності на тлі смертей і інфарктів у чергах потрібен владі з однією метою – підкреслити «благородні» наміри. Звичайно, кожна крихта, що впала з панського столу, сприймається багатьма як порятунок від фізичної загибелі.
Але виникає запитання – невже готові принижуватися й інші вкладники, які прожили багато років без цієї «собачої кісточки»? Невже ми так зубожіли духом, що нездатні протестувати проти чергового обдурювання? Дивно, що не знайдеться партія або громадська організація, готова включитися у боротьбу за справедливість. І своє запитання я адресую комуністам, «литвинівцям», «вітренківцям», навіть націоналістам! Адже дурять же всіх без розбору, незалежно від національності і політичних уподобань.
Якщо основною метою обраних нами ж парламентаріїв було лише заповітне крісло, і їм не до наших проблем, то куди зникли організації ветеранів і пенсіонерів? А партіям, що розповідають про любов до народу, настав час взятися за справжнє діло і змусити «піарщиків» повернути народу все вкрадене! Треба зупинити обманщиків хоча б в одній, але важливій для маси людей справі. І тоді, вважаю, вони вже не зможуть так легко, по наших головах, прориватися до державного «корита».
Тільки після ухвалення Верховною Радою закону про індексацію внесків є сенс знімати зі своїх рахунків готівку або переводити їх на депозит. А зараз закрита книжка буде втрачена безповоротно, і наші гроші залишаться у «прихватизаторів» – це потрібно зрозуміти всім! Поки ж що обмануті легковірні люди готові віддячити можновладцям голосами на виборах... Залишається з гіркотою вигукнути: «Що ж ми за народ такий?»
З повагою,
Антон ВАКУЛЕНКО, 78 років, колишній банківський службовець, потомствений одесит
