Традиційно, до початку поливного сезону, провадяться виїзні засідання колегії Одеського облводгоспу. Чергове з них пройшло на базі Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства. Підсумки діяльності водогосподарського меліоративного комплексу в 2007 році запропонували до обговорення головний інженер облводгоспу І.Д. Кічук і заступник начальника А.О. Юдіна. Вони проінформували також про заходи щодо поліпшення роботи облводгоспу, намічені на нинішній рік. Мова йшла також про особливості поповнення бюджетів управлінь, взаємодії між структурними підрозділами Одеського облводгоспу при вирішенні питань, пов'язаних з моніторингом меліоративних земель, водних ресурсів, проведенням гідрогеолого-меліоративних робіт.
Головна проблема сьогодні: як, урахувавши досвід і помилки минулого року, зробити нинішній поливний сезон максимально ефективним. Надійна база для цього є. Адже навіть коли за весь вегетаційний період 2007 р. випало всього 237 мм опадів, а в п'яти південних районах не було взагалі жодного дощу, водогосподарські організації області задовольнили всі заявки, які надійшли. Не було жодного зриву договорів. 150 тис. гектарів зрошуваних земель були підготовлені до використання, а джерела зрошення – наповнені вологою. Завдяки спільним діям облдержадміністрації, органів місцевого самоврядування й рибогосподарських організацій, необхідні кошти були вишукані. Близько 200 тисяч гривень із резервного фонду області пішло тільки на відновлення насосної станції «Репіда». Позитивно оцінені дії Ізмаїльського УВГ, які забезпечили тризмінну роботу щодо її пуску. Поданий в озера Китай, Катлабух і Ялпуг об'єм води дозволив уникнути загострення екологічних і водогосподарських обставин. Ще півтора мільйона гривень було виділено з обласного бюджету на здешевлення придбаних дощувальних машин і установок. У результаті плани поливу управліннями в зоні їхнього обслуговування практично виконані. Але дощувальних машин все ще не вистачає. Тому облводгосп рекомендував збільшити площі поливу поверхневим способом, а вартість послуг визначати диференційовано залежно від обсягу поданої води. Поки що цим шляхом пішли лише три райони – Кілійський, Ізмаїльський і Біляївський.
Жвавий інтерес на засіданні викликав досвід роботи Кілійського УВГ, яким поділився його начальник А.А. Іваненко.
– Тільки потужне водне господарство, – зауважив він, – може вижити в нинішніх умовах.
Він розповів про те, що в них є надійна матеріально-технічна база, весь автотранспорт на ходу. Зростає число надаваних послуг. Торік до спецфонду управління надійшло 2,5 мільйона гривень. Ці кошти дозволяють підвищувати культуру виробництва, вчасно вирішувати соціальні питання. За підсумками року працівники заохочені двома додатковими місячними окладами. Щокварталу виплачується премія. Управління має у своєму розпорядженні базу відпочинку, є стадіон і спортивна зала, їдальня з дешевими обідами, сауна. Діє також профспілковий накопичувальний фонд, поповнюваний за рахунок 3-відсоткових внесків від зарплати кожного працівника.
Колеги А.А. Іваненка висловили бажання побувати в управлінні і ознайомитися на місці з досвідом. Вирішено провести зустріч у Кілійському УВГ, яке посіло третє місце за підсумками фінансово-виробничої діяльності серед споріднених підрозділів. А перше й друге місце в рейтинговій таблиці посіли відповідно Ізмаїльське і Дністровське управління водного господарства. А от Одеський облводгосп закріпився на п'ятому місці серед 25 з ОВГозів, що функціонують в Україні.
Підсумки засідання колегії підбив начальник Одеського облводгоспу М.С. Моісеєнко. Одним з найважливіших завдань він визначив розвиток матеріально-технічної бази управління з урахуванням роботи в ринкових умовах і завимагав активніше залучати інвесторів. Вода повинна постійно надходити на спраглі землі. На це повинні бути спрямовані всі технічні, фінансові і людські ресурси.
– Як Ви оцінюєте розмову, що відбулася, причому якоюсь мірою досить критичну, зокрема й для Вас? – запитала після засідання в начальника Татарбунарського міжрайонного управління водного господарства О.І. Султана.
– Не інакше як результативною, – відповів Олександр Іванович. – Почули багато корисного, на місці вирішили ряд насущних проблем. А справедлива критика – то вона тільки на користь.
