Цього року обласна клінічна лікарня буде відзначати відразу два ювілеї: 60-річчя з часу заснування і 25 років відтоді, як цей медичний заклад розмістився за адресою: вулиця Заболотного, 26. У 2006-2007 роки ОКЛ одержала значну допомогу від обласної ради. Співробітники лікарні стверджують, що такої уваги від обласної влади вони не бачили чверть століття. Розраховують медики й на подальшу підтримку закладу з боку обласної ради й особисто її голови Миколи Скорика. Тому будемо розглядати сьогоднішній матеріал як своєрідний міні-звіт про те, на що витрачено кошти обласного бюджету.
Але спочатку кілька слів про саму лікарню. В 1983 році, коли ОКЛ почала працювати за нинішньою адресою, тут пройшли лікування 18 тисяч осіб. У 2007 році цей показник склав вже 36 тисяч пацієнтів, тобто збільшився удвічі. Додайте до цього ще показники структурних підрозділів лікарні (дані за 2007 рік): 210 тисяч консультацій-прийомів в обласній поліклініці і чотири з половиною тисячі пологів в обласному пологовому будинку. Переконливо, чи не так?
У два з половиною мільйона обійшовся ремонт будинку з утепленням фасаду, що дозволяє тепер істотно заощаджувати на енергоносіях. За ці ж гроші в головному корпусі стаціонару старі вікна були замінені на металопластикові. Близько двох мільйонів коштувало відкриття автономної котельні, що забезпечує лікарню теплом і гарячою водою. Для медичного закладу це дуже важливо, адже температура в палатах або операційних не повинна залежати від погодних умов.
Ще 5,5 млн гривень з обласного бюджету було виділено на так звану кардіологічну програму. У 2007-му на базі ОКЛ було відкрито кардіохірургічний центр. Діагностична апаратура, обладнання в операційній і кардіореанімації – усе від світових виробників і за останнім словом техніки. Аналогів подібного обладнання в Україні поки що просто немає.
Крім цього, значна увага приділялася реалізації програми репродуктивного здоров’я.
– Я можу з абсолютною впевненістю сказати, що сьогодні ми практично повністю закрили питання щодо виходжування маловагових немовлят, дітей із критичною масою тіла – 500 грамів і вище, – розповідає головний лікар ОКЛ Сергій Калінчук. – І сьогодні дитяча реанімація в нашому пологовому будинку відповідає всім світовим стандартам. Крім цього, на кошти обласного бюджету було придбано суперреанімобіль на базі «Рено». Він повністю укомплектований обладнанням, фактично – реанімація на колесах.
Це дозволяє нам сьогодні транспортувати найскладнішу вагітну з будь-якої точки Одеської області, а за необхідності навіть відправити її до Києва.
Що стосується програми «Репродуктивне здоров’я», обласною радою було виділено понад 6 мільйонів гривень. Частина цих коштів пішли на доукомплектацію обласного пологового будинку, зокрема дитячої і дорослої реанімації, реанімобілей, частина – на придбання інкубаторів, дихального устаткування для центральних районних лікарень. Частина коштів – на доукомплектацію обласної клінічної лікарні.
Як визнає наш співрозмовник, дехто з колег-медиків вважає, що ОКЛ відтягує на себе занадто багато коштів обласного бюджету. Але, на його думку, це краще, ніж розпорошувати гроші. Так, можна купити дороге обладнання й роздати один апарат – в один район, а наступний – в інший... Але пацієнт то – один! І якщо йому для повного обстеження доведеться їздити по області, то до останнього аналізу він може – пробачте – не дожити... Крім цього, в ОКЛ зібрані висококласні фахівці, тому й обладнання повинно бути на відповідному рівні. Але залишимо професійні дискусії й поговоримо про плани.
– Звичайно, ми сподіваємося на ту ж увагу, яка була приділена в 2006-2007 роках. Ми розраховуємо, що нам вдасться відновити такі ключові точки клініки, як киснева станція, станція центральної обробки і вузол подачі води. Крім цього, я сподіваюся, що ми зможемо реалізувати другий етап програми кардіохірургії – відкриття цереброваскулярного нейрохірургічного центру щодо профілізації судин головного мозку. Водночас ті програми, які існують сьогодні, не зможуть довго існувати самі по собі – без підтримки. Тому ми сподіваємося, що всі вони матимуть продовження цього року.
Куточок захищеного дитинства
У відділенні гнійно-септичної хірургії Одеської дитячої обласної клінічної лікарні виходжують дітей після дуже складних операцій при перитонітах, ускладнених апендицитах, деструктивних пневмоніях, із сепсисами й остеомієлітами. Минулого року пацієнтами відділення стала 851 дитина. Понад 100 із них знадобилася реанімаційна допомога.
Очолює відділення лікар вищої категорії Людмила Пантеліївна Матвійчук – чудова людина, яка втілює в собі доброту і мудрість справжнього лікаря. І діти це, звичайно, відчувають. Їхні усмішки тут – не рідкість. Створюється навіть відчуття, що перебуваєш не у відділенні спеціалізованої лікарні, а у медчастині дитячого закладу, де, поміж іншим, діти ще й проходять лікування. На мій погляд, це надзвичайно важливо. Діти не поринають у хворобу, а намагаються, завдяки допомозі медиків, дивитися на усе, що відбувається, із оптимізмом. І це, безумовно, допомагає їм швидше одужувати.
У відділенні пишаються розробкою свого колеги – Костянтина Петровича Алексюка. Його голки, названі «голками Алексюка», дозволяють при остеомієлітах вводити антибіотики прямо в кістку, у осередок інфекції. Діти ходять із ними по 3 тижні. Напевно, сьогодні вже ніхто точно не підрахує, скільком пацієнтам це дозволило уникнути ампутацій кінцівок.
У 2007 році у відділенні гнійно-септичної хірургії надали допомогу 76 вихованцям спецшкіл та шкіл-інтернатів, наркоманам та бомжам. Тому Людмила Пантеліївна не втомлюється повторювати: батьків не повинно лякати те, що в них бракує грошей, якщо допомога потрібна дитині. У лікарні зроблять усе необхідне. І як приклад наводить долю дівчинки Маші із Татарбунарського району. Ця дівчинка, якій виповнилося усього чотири із половиною роки, опинилася під колесами автобуса, який зрушив з місця. Водій просто не помітив дитину, яку дідусь залишив без догляду. Її привезли до лікарні із тяжким переломом таза, іншими тяжкими травмами. Дівчинку оперували хірурги разом з акушерами-гінекологами. Дитина перебувала у відділенні 182 дні. За цей час її не відвідав ніхто із родичів. Приходили лише водій та власник автобуса. Зараз Маша під наглядом у Татарбунарській центральній районній лікарні, потихеньку ходить. Друге життя їй, по суті, сироті, якій не доводилося розраховувати на чиюсь допомогу, подарували саме медики дитячої обласної клінічної лікарні.
