Це пов'язано із тим, що взято курс на сімейні форми виховання серед дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки. Про це йшлося на колегії служби у справах дітей облдержадміністрації. Як підкреслила її начальниця Л.О. Швирєва, в області вже створено 88 прийомних сімей, у яких виховується 149 дітей. Життя показало, що сьогодні це – найкращий варіант для тих, хто через різні обставини опинився без даху над головою. Тому цього року заплановано створити ще 46 таких сімей.
Що для цього потрібно? По-перше, знайти й підготувати батьків, здатних взяти на виховання чужих дітей. Цим активно займається обласний центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді. Тут працюють два досвідчені тренери, які не лише визначають можливості батьків, але й розкривають їм особливості майбутніх вихованців. Більше того, і надалі такі сім’ї, як і дитячі сімейні будинки, перебувають під патронатом працівників центру. Нині вже підготовлено 99 кандидатів, які виявили бажання стати прийомними батьками.
Проте, за словами Людмили Олександрівни Швирєвої, лише 3,43% сиріт охоплено сімейними формами виховання. Це означає, що їх потрібно розвивати, удосконалювати, пропагувати, та й у цілому підвищувати престиж сім’ї, прийомних батьків. Чи часто ми бачимо гарні фільми або рекламу на цю тему? Ось і виходить, що коли йдеться про всиновлення, то на першому місці виявляються іноземці: лише минулого року майже половину дітей (183 дитини) взяли до своїх сімей іноземні громадяни. Отже, потрібно активніше працювати із потенційними усиновителями, провадити їхній пошук.
Активно обговорювалося на колегії й питання, пов'язане із захистом житлових, майнових прав дітей. І потрібно відзначити, що тут служби, і міські, і районні, проявляють особливу зацікавленість та принциповість. Лише минулого року ними було розглянуто 836 заяв, звертань щодо порушення таких прав. Завдяки судам вдалося обстояти житло у 34 випадках. Це найвищий показник по країні, але й тут, на думку Л.О. Швирєвої, чимало проблем. І найкращим варіантом буде створення житлового реєстру на усіх дітей-сиріт та позбавлених батьківської опіки. У ньому буде чітко позначено, за ким значиться квартира, чи здається вона в оренду, хто призначений відповідальним за її збереженість. Така система перекриє канали тим, хто не проти поживитися на чужому горі.
Триває й робота із неблагополучними сім’ями, яких на обліку в області – 4473. Безвідповідальних батьків попереджають, притягують до відповідальності. Ну а в крайніх випадках дітей поміщують до інтернатів або притулків. Тут багато чого залежить від органів місцевого самоврядування, їхньої готовності захищати інтереси дітей. Про те, як провадиться ця робота у Комінтернівському районі, докладно розповів начальник районної служби А.Ю. Калашников. Лише цього року, за його словами, тут планують відкрити сімейний дитбудинок (вже третій за рахунком!) і ще одну приймальну сім’ю. Просто тут переконалися, що кращого для дітей нічого придумати не можна.
Виступила на колегії й керівниця Ізмаїльського міського притулку І.А. Маркова. Притулок цей – один із найкращих в області, і його директорка докладно розповіла і про п’ятиразове харчування, і про центр соціально-психологічної корекції, і про новий спортивно-ігровий комплекс. На жаль, гірше справи йдуть у районному притулку, який, за словами його директора Л.І. Бічевої, давно потребує на реконструкцію. Перебувають тут в основному сільські діти, і педагоги роблять усе, щоб відігріти їх, повернути до сім’ї. Але заважають страшна тіснота, побутові незручності. У двох маленьких спальнях тулиться по дев'ять чоловік.
Як бачимо, проблем у тих, хто займається долями знедолених дітей, чимало. І жодна з них не залишилася у цей день осторонь. Суворо було поставлено питання щодо статусу дітей, адже не секрет, багато хто з них навіть в інтернатах не має потрібних документів, а без цього навряд чи можливий повноцінний соціальний захист. Особливо багато питань було адресовано начальниці Одеської міської служби у справах дітей М.В. Себовій. І це стосується не лише статусу дітей, але й центру соціально-психологічної реабілітації, який відкрився нещодавно в Одесі. Стільки про нього писали, говорили – і що ж? Наповнюваності немає, працює він не на повну силу. А тим часом вулиці міста переповнені безпритульниками... Як бачимо, на колегії не намагалися обійти гострих кутів, а гостро, принципово обговорювали невирішені питання. Та це й зрозуміло – адже йдеться про дітей.
